Фань Є
Фань Є (范晔, 398 — 445) — китайський державний діяч, історик часів династії Лю Сун.
| Фань Є | |
|---|---|
| Псевдо | Фань Юйцзун |
| Народився |
398 Шунья |
| Помер |
445 ·страта |
| Підданство | Династія Лю Сун |
| Національність | китаєць |
| Діяльність | історик, державний службовець |
| Знання мов | китайська[1] |
| Magnum opus | Хоу Ханьшу |
| Рід | Q15929686? |
| Батько | Фань Тай |
| Брати, сестри | Fan Angd, Fan Guangyuand і Fan Yand |
| Діти | Fan Shu Yud, Fan Yaod і Fan Aid |
Життєпис
Народився у 398 році у м. Шунья у сучасній провінції Хенань. Виходець із родини Фан Тая, імперського високопосадовця. Знаходився у почтах принців крові правлячого дому династії Лю Сун. У 445 році був звинувачений в змовницькій діяльності та страчений.
Творчість
Історик
Автор «Історії Пізньої Хань» («Хоу ханьшу») — одного із найзначніших історичних пам'яток епохи Лю-чао («Шісти династій», III—VI ст.), що увійшла до числа 24 офіційних династичних історій Китаю.
Філософ
У філософії виступав на підтримку лідерів антибуддистської пропаганди Хуей-юаня і Хе Чентяня. Послідовний противник ідеї «незнищенності духу» (шень буме). Збереглися відомості, що він мав намір створити трактат «І гуй лунь» («Розмірковування про відсутність духу-гуй») для теоретичного обґрунтування положення про зникнення «духу» (шень) після фізичної смерті людини.
Джерела
- Ch'en K. Anti-Buddhist Propaganda during the Nan-Chao // Harvard Journal of Asiatic Studies. 1952, vol. 15.
- Streffer, Johann Michael 1971. «Das Kapitel 86 (76) des Hou Han Shu.» Verlag Alfred Kümmerle, Göppingen.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.