Фенантрен

Блискучі безбарвні кристали, нерозчинні у воді, розчинні в органічних розчинниках, t_пл=101 °C, t_кип=340 °C.

Електронний спектр поглинання фенантрену (розчин у гексані) має піки на 30300 см⁻¹ (з коефіцієнтом екстинкції ε=250), 34200 см⁻¹ (ε=14800), 39900 см⁻¹ (ε=67000), 47300 см⁻¹ (ε=35500), 53400 см⁻¹ (ε=31000)[1].

Розчини фенантрену флуоресціюють блакитним кольором (максимум спектру флюоресценції ${\displaystyle \lambda _{\rm {fl}}=365}$ нм, а фосфоресценції — ${\displaystyle \lambda _{\rm {ph}}=500}$ нм). Квантові виходи відповідно дорівнюють ${\displaystyle \varphi _{\rm {fl}}=0,14}$ та ${\displaystyle \varphi _{\rm {ph}}=0,11}$[2], що створює виняткові умови для паралельного дослідження флюоресценції та фосфоресценції.

Фенантрен разом зі своїм лінійним ізомером антраценом є в кам’яновугільній смолі. Похідні фенантрену, які мають гідратовані цикли, широко представлені у тваринному і рослинному світі, наприклад, стероїди).

Фенантрен використовується у виробництві барвників.

• Phenanthrene Архівовано 5 квітня 2008 у Wayback Machine. at scorecard.org

1. J. B. Birks. Photophysics of aromatic molecules. London et al.: Wiley, 1970.
2. C. A. Parker. Photoluminescence of solutions. Amsterdam: Elsevier, 1968.