Феодор (куропалат)

Феодор (д/н — після 636) — військовий діяч ранньої Візантійської імперії.

Феодор
Theodorus
Народився невідомо
Помер після 636
Підданство Візантійська імперія
Національність вірменин
Діяльність військовослужбовець
Посада куропалат
Рід Династія Іраклія
Батько Іраклій Старший
Брати, сестри Іраклій
Діти 2 сини

Життєпис

Походив з вірменського шляхетського роду. Молодший син Іраклія Старшого, екзарха Африки. Разом з батьком і братом Іраклієм у 609—610 роках брав участь у поваленні імператора Фоки. Після сходження брата на імператорський трон отримав ранг і посаду куропалата.

У 1612 році після відсторонення Пріска з посади magister militum per Orientem (військового магістра Сходу), його повноваження були поділені між Феодором та Філіппіком, які спільно здійснили декілька рейдів в межі Сасанідської держави, змусивши шахбеда Шахіна відступити з Босфору. 613 року під орудою імператора Іраклія брав участь у військовому поході до Сирії, який завершився поразкою. В результаті перські війська зайняли Кілікію.

Внаслідок цих невдач Феодору тривалий час не доручалися військові підрозділи. До 620-х років він займався переважно керівництвом палацової адміністрації. 622 року брав участь у військовому поході Іраклія проти Персії, але не мав якогось командування. Лише у 626 році на чолі війська виступив проти шахбеда Шахіна, який вдерся до Малої Азії. Феодор зумів завдати поразки персам, а потім швидко повернувся до Константинополя, який взяли в облогу війська Аварського каганату. Феодор не брав участь у вирішальних боях, де аварам було завдано відчутної поразки, проте був учасником перемовин із представниками кагана.

У 628 році після укладання мирного договору з Персією дістав завдання слідкувати за виходам перських військ з міст Сирії та Месопотамії. Незважаючи на спротив жидівських громад (насамперед в Едессі, де Феодору довелося застосувати силу) та деяких перських залог, Феодор домігся виконання умов договору, який було остаточно реалізовано у 630 році.

Після цього на посаді намісника почав керувати усіма військами східних провінцій. В цей час починаються арабські напади на візантійську територію. 629 році спільно з імператором завдав поразки арабам у битві при Муті. Її результатом стало заспокоїння ситуації до середини 630-х років.

У 634 році араби на чолі із Халідом ібн аль-Валідом та Амром ібн аль Асом вдерлися до провінція Палестина I, де їх зустрів Феодор, але у битві при Аджнадайном (відома також як битві при Габії або Джабії) зазнав важкої поразки. Внаслідок цього вимушений був відступити до Сирії, де в Антіохії почав відновлювати війська. Ситуацію погіршило повстання жидів в Палестині, що перейшли на бік арабів, а в Сирії точилася боротьба між православними, монофізитами та монофелітами.

636 року Феодор брав участь у відвоюванні міст Емеса і Дамаск у арабів. Але подальша нездатність протистояти арабським військам викликало невдоволення імператора, що відсторонив Феодора від усіх посад. За іншими відомостями причиною відсторонення став шлюб імператора з його небогою Мартиною, який цекрва розглядала як кровозмішення. За це Феодор також критикував свого брата. По поверненню до Константинополя за наказом імператора Феодор наразився на приниження й арешт.

Родина

  • Феодор (д/н—637)
  • Григорій (д/н—653)

Джерела

  • Greatrex, Geoffrey; Lieu, Samuel N. C. (2002), The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (Part II, 363—630 AD), Routledge, ISBN 0-415-14687-9
  • Greatrex, Geoffrey; Lieu, Samuel N. C. (2002), The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (Part II, 363—630 AD), Routledge, ISBN 0-415-14687-9
  • Kaegi, Walter Emil (2003), Heraclius: emperor of Byzantium, Cambridge University Press, ISBN 0-521-81459-6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.