Флавій Еквіцій
Флавій Еквіцій (*Flavius Equitius, д/н — після 375) — державний та військовий діяч часів пізньої Римської імперії.
| Флавій Еквіцій | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 375 |
| Підданство | Римська імперія |
| Діяльність | політик, солдат |
| Посада | консул |
| Термін | 374-375 роки |
| Попередник | Цезар Флавій Валент Август |
| Наступник | Цезар Флавій Валентиніан Молодший Август |
Життєпис
Розпочав свою кар'єру наприкінці правління імператора Констанція II або за імператора Юліана. У 364 році обіймав посаду трибуна схол першої скутарії (підрозділ імператорської гвардії). Того ж року став комітом, а потім magister equitum (військовим губернатором) провінції Іллірик. У 365 році він завадив переходу провінції на бік узурпатора Прокопія.
366 року рушив проти військ Прокопія у Фракії, взявши в облогу важливе місто Філіппополь. В цей час загинув Прокопій й новим узурпатором став Марцелл. Дізнавшись про це, Еквіцій спрямував війська проти Марцелла, якого розбив, захопив у полон та наказав стратити. Згодом Еквіцій захопив Філіппополь та знищив повстанців у Фракії й розбив готів. В 366–367 роках брав участь у поході проти задунайських готів. У 367 році стає комітом Африки, того ж року отримує посаду magister officiorum, яку обіймав до 371 року.
У 371–372 роках розпочав зміцнювати кордон імперії в провінції Паннонія, проте його загони 373 року було атаковано германським племен квадів, яких вдалося зупинити. Але Еквіцій не завдав їм рішучої поразки. У 374 році стає консулом (разом з Граціаном). У 375 році разом з Флавієм Меробавдом після раптової смерті імператора Валентиніана I оголосили Августом його молодшого сина Валентиніана II. Згодом погодилися на правління Граціана.
У 375 році Егнацій вдруге стає консулом. Про подальшу долю немає відомостей, напевне Меробавд зумів усунути Егнація від впливу на державні справи (або було вбито), чи сам помер внаслідок хвороби.
Джерела
- Socr. Shol., Historia Ecclesiastica, IV, 8.
- Jones, Arnold Hugh Martin, John Robert Martindale, John Morris, «Flavius Equitius 2», The Prosopography of the Later Roman Empire, volume 1, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0521072336, p. 282.