Флективні мови

Флективні мови — мови, у яких у вираженні граматичних значень провідну роль відіграє флексія (закінчення)[1]. До флективних мов належать індоєвропейські та семіто-хатські. Українська мова належить до синтетичного типу флективних мов.

Загальний опис

На відміну від аглютинативних мов, де афікси є однозначними, стандартними і механічно приєднуються до повних слів, у флективних мовах закінчення є багатозначним, нестандартним, приєднується до основи, яка зазвичай без флексії не вживається, і органічно зливається з основою, утворюючи єдиний сплав, внаслідок чого на стику морфем можуть відбуватися різні зміни. Формальне взаємопроникнення контактуючих морфем, яке призводить до стирання меж між ними, називають фузією. Звідси й друга назва флективних мов — фузійні.

Флективні мови поділяють на синтетичні та аналітичні.

Див. також

Примітки
  1. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — С.326

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.