Фомін Євген Павлович

Євген Павлович Фомін (нар. 27 грудня 1910, Каховка пом. 5 листопада 1942, Київ) — український поет.

Фомін Євген Павлович
Народився 27 грудня 1910(1910-12-27)
Каховка, Дніпровський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 5 листопада 1942(1942-11-05) (31 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність поет
Alma mater Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Знання мов українська
Роки активності з 1927

Біографія

Рано залишився сиротою: у 1919 році батько, який очолював партизанський загін на Херсонщині, був розстріляний німцями. Мати поета померла через два роки.

Навчався в Харківському Педагогічному інституті, з 1935 року жив у Києві. За другої світової війни був фронтовим кореспондентом газет. Навесні 1942 року працював у прифронтовій зоні Донбасу й улітку опинився в оточенні. Нелегально перебрався до Києва, де мешкав у знайомих, але був заарештований гестапо. На пропозицію співпраці з окупаційною адміністрацією Фомін не пристав. Восени 1942 року його було розстріляно у Бабиному Яру.

Творчість

Вірші почав писати з середини 1920-х років, співпрацював з літературно-громадським часописом «Молодняк». Опубліковані збірки «Поезії» (1927), «Засідання героїв» (1932), «Лірика» (1938), поема «Трипільська трагедія» (1929), казка для дітей (спільно з А. Шияном) «Івасик-Телесик» (1941) тощо. На початку війни вийшла нова збірка поезій «Кров за кров» (1942), до якої увійшла також і поема «Василь Боженко». Посмертно опубліковано «Вибране» (1956, 1958, 1963).

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.