Фонетична поезія
Фонети́чна пое́зія є формою літературного (чи музичного) твору, в якому фонетичні аспекти людського мовлення (або певні аспекти мовної системи) висуваються на перший план як значущі одиниці. Це своєрідні "вірші без слів".
В українській літературі близькими до фонетичної поезії є Іван Іов, Микола Мірошниченко, Назар Гончар, Роман Садловський, Юрій Завадський, Володимир Білик, Василь Трубай, Микола Сорока, Анатолій Мойсієнко, Андрій Антоновський. Одними з зачинателів цього ґатунку поезії в українській літературі були Іван Величковський, Михайль Семенко, Ґео Шкурупій, Микола Вороний, Микола Бажан, Павло Тичина.
Зразки фонетичної поезії
Михайль Семенко * * * СТЕ КЛЮ СКУЮ УЮ Ю 5. IV. 1914. Київ Іван Іов * * * дюк рук ьник одавел нич віт сал тігел
Юрій Завадський
РОЗВИТОК
гх гк гкґ
кш сш
лд лр зд
ст дт
дп бв бм
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.