Франсіс Пуленк

Народився у глибоко релігійній патріархальній сім'ї. З п'яти років починає навчатися гри на фортепіано: спочатку під орудою матері, потім — у племінниці Сезара Франка Буте де Монвель. З п'ятнадцяти років вчиться у класі фортепіано Р. Віньєса, а дещо пізніше — у класі композиції і поліфонії Ш. Кьоклена. В ранні роки захоплювався творчістю Шабріє, Дебюссі, Равеля. Великий вплив на нього мала музика Стравінського.

11 грудня 1917 року відбулась прем'єра «Негритянської рапсодії» Пулєнка для струнного квартету, флейти, кларнета і баритона, що зробила ім'я композитора відомим. З 1920-го входив до «Французької шістки», що знаходились під певним впливом Е.Саті й відстоювали національну специфіку музичної мови проти іноземних впливів. В 20-х роках Пуленк здебільшого працює у жанрі вокальної та інструментальної мініатюри. Перший великий твір — балет «Лані», був написаний Пулєнком у 1923 році на замовлення Сергія Дягілева. Починаючи з 1933 р. багато виступав як акомпаніатор разом зі співаком П'єром Бернаком, першим виконавцем багатьох вокальних творів Пулєнка. Наприкінці 1930-х років Пулєнк приєднується до Народної музичної федерації, а в роки окупації бере участь у русі Опору.

Творчість Ф.Пулєнка охоплює широке коло жанрів. Ранній творчості Пулєнка властиві переважно «легкі» концертні твори, він нерідко користувався джазовими ритмами, знаходив незвичайні інструментальні фарби. Такими є відомі цикли фортепіанних п'єс Пуленка — «Вічні рухи», «Сюїта», «Експромти», «Прогулянки», а також соната для кларнета й фагота, соната для фортепіано в 4 руки та інші, в цих п'єсах відбилося і блискуче володіння Пулєнка фортепіано.

Пулєнк багато писав на тексти сучасних йому поетів (Кокто, Елюар, Арагон, Аполлінер, Ануй), та на тексти поета 16 в. Ронсара. Вокальні цикли «Вірші Ронсара» (Poemes de Ronsard, 1924—1925) і «Галантні свята» (Fetes galantes, 1943) — у числі найбільше, що виконують часто творів, композитора. Пулєнк був чудовим концертмейстером. Вокальним творам Пулєнка властива мелодійність. Спираючись на традиції французької народної пісенності, розвивав також принципи музичного інтонування К. Дебюссі й вокальної декламаційності М. П. Мусоргського. Залишаючись переважно в рамках тональної системи, Пулєнк використав ускладнені гармонічні засоби (багатотерцієві структури, елементи політональності).

У зрілій творчості Пулєнка є присутня велика кількість творів великої форми, зокрема опери: «Груди Тирезія» (Les Mamelles de Tiresias, 1944), трагічна «Діалоги кармеліток» (Les Dialogues des Carmelites, 1957), а також лірико-психологічна моноопера «Людський голос» (La voix humaine, 1959).

• Journal de mes mélodies. Par Francis Poulenc avec préface d'Henri Sauguet. Texte établi par La Société des Amis de Francis Poulenc. Editions Grasset (1964).
• Journal de mes mélodies. Par Francis Poulenc avec préface de Denise Duval. Texte intégral établi et annoté par Renaud Machart. Cicéro Éditeur en co-édition avec les Editions Salabert. Paris (1993).
• Correspondance 1910—1963. De Francis Poulenc. Editions Myriam Chimènes. Paris / Fayard, (1994).
• A Bâtons Rompus. Écrits radiophoniques de Francis Poulenc précédé De Journal de Vacances et suivi de Feuilles Américaines. Editions Actes Sud.
• Dialogues des carmélites. Par Francis Poulenc. Editions Actes Sud. Collection Opéras de Marseille (2006).
• Жукова Олена Августівна. Фортепіанна творчість Франсіса Пуленка в контексті французьких клавірних традицій. : Дис… канд. наук: 17.00.03 — 2009.
• Пуленк Ф. Письма. Л., 1970
• Пуленк Ф. Я и мои друзья. Л., 1977
• Филенко Г. Французская музыка первой половины ХХ века. Л., 1983

• Енциклопедія «Кругосвет»
• Сторіка на starat.narod.ru
• Біографія на сайті l'IRCAM
• Ф.Пуленк: Ноти на сайті International Music Score Library Project.