Франциско Мартінес Сорія
Франциско Мартінес Сорія (ісп. Francisco Martínez Soria; 18 грудня 1902 — 26 лютого 1982, більш відомий як Пако Мартінес Сорія) — іспанський актор. Народився в муніципалітеті Тарасона в Іспанії, який входить у провінцію Сарагоса.
| Франциско Мартінес Сорія | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | ісп. Francisco Martínez Soria |
| Псевдо | paquitirrrin |
| Народився |
18 грудня 1902[1][2][…] Тарасона, Сарагоса, Арагон, Іспанія |
| Помер |
26 лютого 1982[1][2][…] (79 років) Мадрид, Іспанія ·гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | cemetery of Cabrera de Mard[3] |
| Країна |
 Іспанія |
| Діяльність | театральний режисер, актор, кіноактор |
| Знання мов | іспанська |
| Роки активності | 1934 — 1981 — 1981 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0554928 |
| Сайт | donpacomartinezsoria.com |
Життєпис
Народився у Тарасоні. Коли йому було п'ять років, сім'я переїхала до Барселони, де пішов до школи. Далі працював звичайним офісним працівником, а потім продавцем. Також в цей час брав участь у виставах місцевого театру.
Під час громадянської війни в Іспанії він покинув свою роботу і зосередився на театрі як актор-аматор. 1938 року дебютував у Teatro Fontalba в театральній трупі Рафаеля Лопеса Сомози(Rafael López Somoza) з постановкою Antonio pasó el infierno. Через два роки заснував власну театральну групу, з якою працював у 1940-х роках у театрі Уркінаона (Teatro Urquinaona) та в 1950-х роках у театрі Талія (Talía theatre).
1934 року брав участь в масовці в чорно-білій комедії «Sereno» з режисером Ігнасіо Ф. Ікіно (Ignacio F. Iquino). Продовжував співпрацювати з Ікіно ще в одинадцяти фільмах. Першу головну роль він отримав 1938 року в комедії «Paquete». Грав другорядні ролі у багатьох фільмах до 1944 року, коли повернувся до театру як актор і підприємець.
Сорія здобув популярність у 1942—1944 роках, коли його призначили режисером і першим актором в театрі Teatro de la Zarzuela.
Він повернувся в кіно у 1950-х роках. 1965 року Сорія мав великий успіх у фільмі La ciudad no es para mí (Місто не для мене) режисера Педро Лазага (Pedro Lazaga). Відтоді він знімався у кіно аж до своєї смерті в 1982 році.
Фільмографія
| Рік | Оригінальна назва | Українська назва | Коментар |
|---|---|---|---|
| 1934 | Sereno... y tormenta | ||
| 1935 | Al margen de la ley | ||
| 1935 | Error judicial | ||
| 1936 | Diego corrientes | ||
| 1938 | Alma de Dios | ||
| 1941 | El difunto es un vivo | ||
| 1942 | Boda accidentada | ||
| 1943 | Deliciosamente tontos | ||
| 1943 | El hombre de los muñecos | ||
| 1943 | Piruetas juveniles | ||
| 1943 | Un enredo de familia | ||
| 1943 | Viviendo al revés | ||
| 1951 | Almas en peligro | ||
| 1951 | La danza del corazón | ||
| 1951 | Fantasía española | ||
| 1953 | La montaña sin ley | ||
| 1956 | El difunto es un vivo | ||
| 1956 | Veraneo en España | ||
| 1957 | Su desconsolada esposa | ||
| 1959 | Sendas marcadas | ||
| 1965 | La ciudad no es para mi | ||
| 1967 | ¿Qué hacemos con los hijos? | ||
| 1968 | El turismo es un gran invento | ||
| 1969 | Se armó el belén | ||
| 1969 | Abuelo made in Spain | ||
| 1969 | Don erre que erre | ||
| 1971 | Hay que educar a papá | ||
| 1972 | El padre de la criatura | ||
| 1973 | El abuelo tiene un plan | ||
| 1974 | El calzonazos | ||
| 1975 | El alegre divorciado | ||
| 1976 | Estoy hecho un chaval | ||
| 1977 | Vaya par de gemelos | ||
| 1980 | Es peligroso casarse a los 60 | ||
| 1981 | La tía de Carlos |
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #143631039 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Find a Grave — 1995.
- https://www.abc.es/archivo/periodicos/abc-madrid-19820228-70.html