Французькі Південні і Антарктичні Території

Французькі Південні й Антарктичні Території (ФПАТ) (фр. Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)[1]) заморська територія Франції з особливим статусом. Офіційно статус територій закріплений у 1955 році. Розташовані у південній частині Індійського океану і поділені на п'ять адміністративних округів:

  1. Острови Амстердам і Сен-Поль (l'île Amsterdam, l'île Saint-Paul);
  2. Острови Крозе (l'archipel Crozet);
  3. Острови Каргелен (les îles Kerguelen або les îles de la Désolation);
  4. Земля Аделі (la Terre Adélie);
  5. Розсіяні острови в Індійському океані (Îles Éparses).

Французькі Південні й Антарктичні Території
Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)

Прапор Герб
Розташування Французьких Південних і Антарктичних Територій
Столиця Порт-о-Франсе
Офіційні мови Французька
Форма правління Заморські володіння Франції
 - Президент ФранціїЕмманюель Макрон
Площа
 - Загалом 439 672 км²
без Землі Аделі 7829 км²
Населення
 - перепис 2009  140
 - Густота 0/км²
Часовий пояс
Коди ISO 3166 TF / ATF / 260
Домен .tf
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Французькі Південні і Антарктичні Території

Іноді території називають Французькі Південні Території чи Французькі Південні Землі. До них не включають Землю Аделі, адже французький суверенітет над цією територією не визнається міжнародним співтовариством.

З 2004 року території управляються з Реюньйону, проте не входять до його складу. До 2004 року управління цими землями здійснювалось із Парижа.

На острові Амстердам знаходиться єдине постійне поселення територій Мартін-де-Вів'є (фактично це і є столиця цих територій) з чисельністю населення 40 осіб. Переважно це члени наукових експедицій та працівники метеорологічних станцій.

Економічна активність на острові мінімальна. З точки зору промислового рибальства цінність представляє економічна зона біля островів, що входять до складу територій.

Примітки

  1. List of countries, territories and currencies. Interinstitutional style guide. Publications Office. 12 червня 2008. Процитовано 29 червня 2008.

Література

  • Gracie Delépine, Les Îles australes françaises, Ouest-France, Rennes, 1995
  • Jacques Nougier Pirate de légines, L'Harmattan, 2003. ISBN 2-7475-4459-1
  • Marcel Barbarin Pêche et piraterie dans les quarantièmes rugissants, Ouest-France, 2002. ISBN 2-7373-2967-1
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.