Франц Брюннов

Вивчав математику, фізику та астрономію в Берлінському університеті, де 1843 року здобув докторський ступінь за роботу De attractione moleculari. Учень Генріха Вільгельма Дове.

Потім працював у Берлінській обсерваторії під керівництвом Йоганна Енке.

У 1847—1851 керував Дюссельдорфською обсерваторією.

1851 року повернувся як головний науковий співробітник в обсерваторію Берліна.

1854 року Брюно запрошено в США в Анн-Арбор (штат Мічиган), де він став директором новозбудованої обсерваторії і викладав у Мічиганському університеті.

Після роботи в Анн-Арбор, був заступником директора в Олбані, в 1859—1860 — обсерваторії Дадлі в Скенектаді, штат Нью-Йорк, США.

Публікував статті в журналі «Astronomical Notices».

1863 року повернувся в Європу і від 1866 до 1874 працював королівським астрономом в Ірландії, змінивши на цій посаді сера Вільяма Ровена Гамільтона, і професором астрономії в Триніті-коледжі в Дубліні, керував місцевою обсерваторією.

1874 року вийшов у відставку.

Помер 20 серпня 1891 року в Гайдельберзі.

• «Учебник сферической астрономии». Санкт-Петербург: тип. В. Безобразова и Комп., 1872—1873.
• «Mémoire sur la comète elliptique de De Vico» (1849)
• «Lehrbuch der spharischen Astronomie», 1851.
• «Lehrbuch Kartenentwurfslehre», ок. 1870

• Брюннов // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
• Franz Friedrich Ernst Brünnow(англ.)