Франчук Ігор Анатолійович

1985—1989 — курсант Ризького вищого військово-політичного училища ракетних військ стратегічного призначення.

Закінчив:

• Московський інститут народного господарства ім. Г. В. Плеханова (1992)
• Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (2002)
• Академію народного господарства при уряді РФ (2003)
• Докторантуру Національної академії державного управління при Президентові України, м. Київ (червень 2009)
• Міжнародну школу управління MBA AMP (Advanced Management Programme) у Фонтебло (Франція) INSEAD (квітень 2010).

ДАТ «Чорноморнафтогаз» під керівництвом Ігоря Франчука за період з 2001 по 2006 роки досягло наступних показників:

• обсяги видобутку газу зросли з 700 млн м3 до 1,2 млрд м3.[8][9]
• введено в експлуатацію два газових родовища в Азовському морі (Східно-Казантипське з використанням стаціонарної платформи, стійкої до льоду, та нової технології підводного окатування та Північно-Казантипське);
• розпочато облаштування Одеського та Безіменного газових родовищ на північно-західному шельфі Чорного моря;
• проведено геологічні дослідження та підтверджені запаси на структурах  Олімпійська та Суботіно;[10]

• проведено роботи з реконструкції родовищ на шельфі Чорного моря;
• розроблена державна програма освоєння родовищ та розвитку шельфової зони Чорного та Азовського морів;
• спільно з Івано-Франківським Інститутом нафти та газу розроблено програму навчання та підготовки спеціалістів для підприємства з використанням досвіду провідних міжнародних компаній насамперед компанії Petrobras (Бразилія).[11]
• стартувало освоєння глибоководного шельфу України. Виділено та проведено перший тендер з глибоководної Прикерченської ділянки (12 тис. км2) спільно з компанією HUNT OIL (Даллас).[12][13]
• створено перший недержавний пенсійний фонд у нафтогазовому комплексі, який дозволив змінити соціальні стандарти 3,5-тисячного колективу підприємства.[8][9]

Народний депутат Верховної ради України II, III і IV скликань.

1996—1998 — член Комітету Верховної Ради України ІІ скликання  з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.

1998—2002 — голова підкомітету Верховної Ради України ІІІ скликання з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

2002—2006 — заступник голови Комітету Верховної Ради України IV скликання з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, виконував обов'язки голови Комітету (2005—2006).

Співавтор законопроектів «Про Національну комісію регулювання енергетики України», «Про державне регулювання в енергетиці України», «Про державне медичне страхування», «Про когенерацію», «Про нафту і газ» тощо.

2009—2014 — Голова Наглядової ради АТЗТ «Центр паливно-енергетичних ресурсів», м. Сімферополь.

2014—2019 — Управляючий партнер  «Future Capital Management».

З 2019 року — приватний підприємець.

З жовтня 2020 року — віце-президент з питань розвитку транспортної інфраструктури та енергетики Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців та підприємців».

З листопада 2020 року — радник Віце-прем'єр-міністра України — Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України (на громадських засадах).