Фредерік III (король Сицилії)
Фредерік III Простакуватий (Federico III il Semplice, 1 вересня 1341 —27 січня 1377) — король Тринакрії (Сицилії) у 1355—1377 роках.
| Фредерік III | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 вересня 1341 м. Катанья |
| Помер |
27 січня 1377 м. Мессіні |
| Поховання | Catania Cathedrald |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Сицилійське королівство |
| Діяльність | royalty, політик, монарх, правитель |
| Титул | король |
| Посада | King of Sicilyd |
| Термін | 1355—1377 роки |
| Попередник | Людовік I |
| Наступник | Марія I |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Барселонська династія |
| Батько | Педро II |
| Мати | Елізабета Карінтійська |
| Брати, сестри | Людовік I, Eleanor of Sicilyd, Bianca d'Aragonad, Констанція (регент Сицилії), Euphemia of Sicilyd і Beatrice of Sicilyd |
| У шлюбі з |
Констанція Арагонська Антонія дель Бацо |
| Діти | 1 донька |
.svg.png.webp) Герб | |
Життєпис
Походив з Барселонської династії. Син Педро II, короля Сицилії, та Елізабети Карінтійської. Відповідно за рішенням свого батька був спадкоємцем другого порядку. У 1342 році втратив батька. У 1355 році помер його двоюрідний брат Фредерік, герцог Афінський і Неапотрії. Король Фредерік III успадкував ці титули, ставши новим герцогом. Того ж року після смерті свого брата короля Людовіка I, що не мав законних спадкоємців, успадкував трон Тринакрії.
За малолітнього короля спочатку панувала його сестра Евфимія, яка керувала до своєї смерті у 1359 році. Остання зуміла до 1357 року повністю відновити королівську владу над усією Сицилією, звільнивши міста Мілаццо, Палермо, Сіракузи та Марсалу.
Втім вимушений був протистояти двом потужним родинам — Алагона (на чолі із юстиціарієм Артале I) і Россо (на чолі із графом Генріхом III). В боротьби з ними регентша спиралася на міста королівства. У 1356 році в умовах розгардіяшу Людовік I, король Неаполя, спробував захопити Мессіні, але Артлае I Алагон завдав ворогові поразки на морі і суходолі.
У 1357 році було оголошення про повноліття короля, але той зберіг владу сестри Евфимії. Це викликало невдоволення знаті. В цих умовах звернувся до Педро IV, короля Арагону, пропонуючи герцогства Афінське і Неопатрія в обмін на військову допомогу. Втім отримав відмову. У 1361 році оженився на доньці короля Арагону. Своєю ставкою обрав замок Патерно.
Невдовзі поновилося протистояння сицилійської (або латинської) партії на чолі із родом К'ярамонте і каталонською на чолі із родом Алагона.
За цього короля відновилися переслідування жидів. Король у 1369 році видав наказ, згідно якого юдеї повинні були носити спеціальний знак (чоловік під підборіддям, жінки — на грудях).
У 1372 році угодою в Вілленуеве домовився з Джованною I, королевою Неаполя, і папою римським Григорієм XI (ратифікував у 1373 році), які визнали королівський статус Федеріка III в обмін на визнання васальної залежності від Неаполя і сплати щорічної данину у 15 тис. флоринів. Тоді ж оженився на представниці впливового прованського роду Бо. В подальшій боротьбі з баронами спирався на Енріко ді Вентімілья-Джераче, але того було вбито 1374 року в Мессіні.
Король Сицилії витримав тиск Педро IV, короля Арагону, який вимагав визнати його своїм спадкоємцем. У 1377 році влаштував заручини Антонії, доньки Бернабо Вісконті, але помер до того, як весілля відбулося. Владу успадкувала його донька Марія.
Родина
1. Дружина — Констанція, донька Педро IV, короля Арагону
Діти:
- Марія (1363—1401), королева у 1377—1401 роках
2. Дружина — Антонія дель Бацо, донька Франциска I, герцога д'Андрія
Дітей не було
Бастард:
- Вільгельм (д/н-1380), граф Мальти і Гозо
Джерела
- Fiorella Bartoccini (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Band 45 (Farinacci–Fedrigo), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 1995, S. 694—700.
- Romolo Caggese, Italia, 1313—1414, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 297—331.