Френсіс Дрейк (акторка)

Френсіс Дін народилася 22 жовтня 1912 року у Нью-Йорку. Освіту здобула у Канаді[3] та містечку Арунделл на півдні Англії.[4] Працювати Френсіс почала танцівницею в нічних клубах. Після цього вона вчилася акторській грі на сцені («Невеличкий землетрус», 1933) та в другорядних британських фільмах («Зустрінь мою сестру», «Коштовність»).

Справжня кінокар'єра Френсіс почалася, коли вона прибула до Голівуду і підписала контракт зі студією «Paramount Pictures». Тоді ж з'явився псевдонім «Френсіс Дрейк», який запропонували їй через те, що власне прізвище звучало надто схоже на Френсіс Ді.

Із Джорджем Рафтом

1934 року вона знялася у стрічці «Болеро» в ролі танцівниці Леони, закоханої в головного героя. Головні ролі виконували Керол Ломбард та Джордж Рафт. Останній став її напарником і в наступній картині — «Удар труби». На дівчину відразу звалився шквал запрошень від режисерів. Часто їй доводилося грати небезпечних жінок, наприклад, у таких мелодрамах як «Божевільне кохання» та «Невидимий промінь».[3]

Глядачеві Френсіс запам'яталася, передусім, роллю Епоніни в екранізації Річардом Болеславським французького романа «Знедолені».

У лютому 1939-го Дрейк вийшла заміж і обмежила свій робочий час. Невдовзі після весілля вона взяла участь у зйомках фільму «Цей чудовий світ» із Клодет Кольбер та Джеймсом Стюартом у головних ролях. Після цього знялася лише у двох стрічках: «Я візьму цю жінку» (1940) В. С. Ван Дайка та «Справи Марти» (1942) Жуля Дассена.

12 лютого 1939 року Френсіс Дрейк побралася із англійським аристократом Сесілом Джоном Артуром Говардом, другим сином Генрі Говарда, 19-го графа Саффолка. Нареченому на той час виповнилося 30 років, нареченій — 26. Дітей у шлюбі не було. Зніматися Френсіс невдовзі перестала і повністю присвятила себе сімейному життю.

1985 року Сесіл помер. Сім років потому Френсіс вийшла заміж вдруге за Девіда Брауна. З ним акторка прожила вісім років до своєї смерті у січні 2000-го. Померла вона у віці 87 років з природних причин. Похована на цвинтарі en:Hollywood Forever Cemetery на восьмій секції на східному березі озера.[5]

• 1933 — Зустрінь мою сестру — Хелен Соурбі
• 1933 — Коштовність — Дженні Дей/Леді Джоан
• 1934 — Болеро — Леона
• 1934 — Удар труби — Чуліта
• 1934 — Дамам варто послухати — Енн Мірей
• 1934 — Забуваючи про всіх інших — Конні Барнз Тодд
• 1935 — Знедолені — Епоніна
• 1935 — Божевільне кохання — Івонн Орлак
• 1935 — Без каяття — Мона Ґулд
• 1936 — Невидимий промінь — Даян Рух
• 1936 — Я віддав би життя — Мері Ройберн
• 1937 — Таксі опівночі — Джильда Лі
• 1937 — Кохання під вогнем — Памела Бомон
• 1937 — Вона вийшла заміж за артиста — Саллі Денніс
• 1938 — Там завжди жінка — Анна Калун
• 1938 — Самотній вовк у Парижі — принцеса Таня
• 1939 — Цей чудовий світ — Вівіан Тарбл
• 1940 — Я візьму цю жінку — Лола Естермон
• 1942 — Справи Марти — Сильвія Норвуд

• За внесок у розвиток кіноіндустрії Френсіс Дрейк отримала персональну зірку на Голлівудській Алеї Слави під номером 6821.

• Зріст акторки становив 159 см.

• Фотографії Френсіс Дрейк