Фуджінамі

Фуджінамі (Fujinami, яп. 藤波) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

«Фуджінамі»
藤波
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Югумо»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Fujinagata у Осаці
Закладено	25 серпня 1942
Спущено на воду	20 квітня 1943
Введено в експлуатацію	31 липня 1943
На службі	1943 – 1944
Загибель	27 жовтня 1944 потоплений у внутрішній частині Філіппінського архіпелагу
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	2077
Довжина	119,0 м
Ширина	10,8 м
Осадка	3,8 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	52000 к.с. (39 МВт)
Швидкість	35,5 вузла
Дальність плавання	5 000 миль (9 300 км) на швидкості 18 вузлів
Екіпаж	225
Озброєння
Артилерія	6 (3×2) × 127-мм / 50 калібрів гармат тип 3
Торпедно-мінне озброєння	8 (2х4) × 610-мм торпедних апаратів, запас 16 торпед 18 глибинних бомб
Зенітне озброєння	4 (2х2) 25-мм гармати

27.10.44

Район потоплення «Фуджінамі»

Корабель, який відносився до есмінців типу «Югумо», спорудили у 1943 році на верфі компанії Fujinagata у Осаці.

Перші кілька місяців після завершення Фуджінамі провів у водах Японського архіпелагу, при цьому з 20 серпня 1943-го він належав до 32-ї дивізії ескадрених міноносців. 13 вересня есмінець виходив для допомоги транспорту «Цуяма-Мару», яке було торпедоване півдодним човном під час рейсу з Японії до Мікронезії. Вже на завершальному етапі операції 14 вересня Фуджінамі перебрав на себе проведення цього судна на буксирі та за кілька годин привів до Куре.

У жовтні 1943-го корабель задіяли у транспортній операції «Тей Го», яка мала за мету підсилення ряду гарнізонів у Мікронезії та Меланезії. Спершу 15 – 20 жовтня Фуджінамі разом з 2 іншими есмінцями та легким крейсером охороняли перехід 2 лінкорів (один з ешелонів конвою «Тей №3 Го») з Саєкі (північно-східне узбережжя Кюсю) на атол Трук в центральній частині Каролінських островів (тут знаходилась головна база японського ВМФ у Океанії). 22 жовтня той же загін (тільки без лінкорів) рушив на схід Каролінського архіпелагу до острова Понапе, де 23 жовтня розвантажився та наступної доби повернувся на Трук. 26 – 28 жовтня ці кораблі здійснили другий рейс до Понапе і назад.

1 листопада 1943-го союзники здійснили висадку на острові Бугенвіль, лише за чотири сотні кілометрів на південний схід від Рабаула (головна передова база у архіпелазі Бісмарка на східному завершенні острова Нова Британія). З останнього в межах контрзаходів вийшов загін, найбільшими кораблями якого були два важкі крейсери, проте в ніч на 2 листопада він зазнав поразки в бою у затоці Імператриці Августи. Готуючись до нової контратаки, японське командування вислало з Труку до Рабаулу одразу сім важких крейсерів, серед есмінців охорони яких був і Фуджінамі. 5 листопада шість крейсерів досягнули пункту призначення (сьомий перенаправили для допомоги пошкодженим танкерам), проте цього ж дня Рабаул вперше став ціллю для американського авіаносного угруповання. Фуджінамі поцілили торпедою, проте вона не здетонувала. Втім, унаслідок атаки одразу 5 важких крейсерів отримали пошкодження, що фактично остаточно нейтралізувало загрозу для сил вторгнення на Бугенвіль (хоча японське командування помилково вважало, що ворожі сили суттєво послаблені внаслідок бою 2 листопада).

Є відомості, що 6 – 7 листопада 1943-го Фуджінамі якимось чином був задіяний у операції по доставці бійців до району плацдарму союзників на бугенвілі – хоча на острові знаходився великий японський гарнізон, проте в умовах джунглів оперативно перекинути ці сили до місця ворожої висадки було нелегко (у операції також приймали участь 2 легкі крейсери та 11 інших есмінців). Втім, вже за добу незначний японський загін (біля п’яти сотень осіб) був атакований силами союзників та із важкими втратами відкинутий у джунглі.

11 листопада 1943-го Фуджінамі разом зі ще 4 есмінцями та легким крейсером «Носіро» вийшов з Рабаула для ескортування на Трук важкого крйесера «Мая» (був пошкоджений під час атаки 5 листопада). Втім, 12 листопада Фуджінамі, ще один есмінець та «Носіро» відрядили для допомоги легкому крейсеру «Агано», який полишив Рабаул так само 11 листопада та на переході був торпедований підводним човном. У підсумку 16 листопада пошкоджений корабель змогли привести на Трук (Фуджінамі прибув сюди пізно ввечері 15 листопада).

20 листопада 1943-го американці розпочали операцію по оволодінню островами Гілберта. Хоча японці у підсумку так і не наважились протидіяти цій операції надводними кораблями, проте з 23 листопада по 5 грудня Фуджінамі та ще 4 есмінці охороняли 3 важкі крейсери, що виходили до Маршаллових островів, де певний час перебували на атолах Кваджелейн та Еніветок.

7 грудня 1943-го Фуджінамі прибув на Сайпан (Маріанські острова), а наступної доби вийшов звідси для допомоги танкеру «Сойо-Мару», який був торпедований підводним човном при слідуванні з Трука. Втім, пошкоджене судно було добите субмариною раніше, ніж есмінець прибув на місце подій. 10 грудня Фуджінамі повернувся на Сайпан.

24 грудня 1943-го Фуджінамі повернувся на Трук, а 27 – 29 грудня виходив з бази для зустрічі 2 важкіх крейсерів, які прямували з Японії в межах операції «Бо Го» (доставка підкріплень до архіпелагу Бісмарка). 2 – 5 січня 1944-го Фуджінамі та ще один есмінець здійснили разом з тими ж крейсерами круговий рейс до Кавієнгу (друга за значенням база у зазначеному архіпелазі, розташована на північному завершенні острова Нова Ірландія), де були висаджені доправлені з Японії військовослужбовці.

10 – 16 січня 1944-го Фуджінамі разом з двома іншими есмінцями супроводив до Куре лінкор «Ямато», який у грудні був торпедований американським підводним човном. На переході загін тричі виявляли інші ворожі субмарини, проте жодного разу їм не вдалось зайняти положення для атаки.

В кінці січня 1944-го Фуджінамі ескортував конвой No.8130B до острова Окінава, а 2 лютого повернуся до Японії у порт Йокосука. А 4 лютого есмінець повів конвой №3206 з Йокогами на Трук. Цей загін наблизився до місця призначення 17 лютого, коли база на Труці стала ціллю для потужного американського авіаносного угруповання та була розгромлена. Конвой такою атакували літаки, які потопили ряд транспортів. Втім, Фуджінамі не постраждав, а 18 лютого досягнув Трука разом із залишками конвою.

19 – 24 лютого 1944-го Фуджінамі прослідував з Труку на Палау (західні Каролінські острова), супроводжуючи сюди ремонтне судно «Акасі». 1 березня есмінець вийшов звідси для допомоги транспорту «Сакіто-Мару», який прямував на Маріанські острова в конвої «Мацу-Мару» з кількома тисячами військовослужбовців на борту та був торпедований підводним човном.[1] Втім, Фуджінамі прибув на місце атаки лише через дві доби після загибелі «Сакіто-Мару» та не зміг знайти жодної особи і 7 березня повернувся на Сайпан.

10 – 13 березня 1943-го Фуджінамі разом зі ще одним есмінцем супроводив танкер «Кокуйо-Мару» з Сайпану на Палау, після чого кілька тижнів ніс тут патрульно-ескортну службу. 29 березня Фуджінамі та ще 7 есмінців полишили Палау, щоб супроводити до Південно-Східної Азії лінкор «Мусаші» та 5 важких крейсерів (японське командування очікувало ворожої атаки і на цю базу, причому вже 30 березня по Палау дійсно нанесло потужний удар авіаносне угруповання). Вже за кілька годин після виходу в море підводний човен торпедував «Мусаші», після чого Фуджінамі та ще 2 есмінці повели його до Японії, куди прибули 2 квітня.

17 квітня 1944-го Фуджінамі приєднався у Цусімській протоці до конвою та 19 квітня довів його в район Шанхаю. Тут есмінець залучили до охорони конвою «Таке №1», який рушив 17 квітня із Шанхаю з завданням доправити значні військові контингенти на Мінданао та Нову Гвінею. На своєму шляху «Таке №1» втратив кілька суден, разом з якими загинуло біля 4 тисяч військовослужбовців. Як наслідок, він так і не досягнув кінцевого пункту та 9 травня почав розвантаження на острові Хальмахера. Що стосується Фуджінамі, то есмінець прослідував до Балікпапану (центр нафтовидобувної промисловості біля північно-східного узбережжя Борнео), а 18 травня досягнув Таві-Таві (на однойменному острові у філіппінському архіпелазі Сулу). На той час сюди прибули головні сили японського флоту, що готувались до відбиття неминучої атаки на основний оборонний периметр Імперії, який проходив через Маріанські острова, Палау та захід Нової Гвінеї.

Кілька тижнів Фуджінамі провів у районі Таві-Таві, приймаючи у часть у тренуваннях та протичонових заходах. 7 квітня 1944-го разом з есмінцем «Хаманамі» він виходив для порятунку вцілілих зі ще одного корабля цього класу «Хаянамі», торпедованого підводним човном (можливо відзначити, що одна з американських субмарин змогла на протязі 4 діб потопити в районі Таві-Таві одразу три японські есмінця).

12 червня 1944-го американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами і невдовзі головні сили японського флоту вийшли з Таві-Таві для контратаки, при цьому Фуджінамі разом з 6 іншими есмінцями і легким крейсером забезпечував охорону "загону С", головну силу якого складали лінкори та важкі крейсери. 19 – 20 червня японці зазнали важкої поразки в битві у Філіппінському морі, а 22 червня японський флот прибув на Окінаву. Звідси більшість кораблів рушила до Японії, проте Фуджі з 23 по 29 червня разом есмінцем «Таманамі» супроводив танкер «Кокуйо-Мару» з Окінави до Сінгапуру.

2 липня 1944-го Фуджінамі і "Таманамі" повели до Маніли «Кокуйо-Мару»[2] та легкий крейсер «Кітакамі» (після важкого пошкодження прямував для ремонту в Японії). 7 липня за дві з половиною сотні кілометрів на захід від Маніли «Таманамі» був потоплений підводним човном,  після чого Фуджінамі провів практично безуспішні пошуки вцілілих, а 9 липня прибув до Маніли. 10 – 17 липня Фуджінамі прослідував з Маніли до Куре (є дані, що він при цьому продовжував ескортувати «Кокуйо-Мару»).

10 серпня 1944-го Фуджінамі почав супроводжувати конвой HI-71, який вирушив з японського порту Моджі до Сінгапуру. В районі Філіппін конвой був атакований підводними човнами та зазнав суттєвих втрат. Фуджінамі прийняв на борт велику кількість вцілілих, а 20 серпня висадив їх у Санта-Круз на західному узбережжі острова Лусону. 22 серпня есмінець прибув до Маніли, при цьому невдовзі його вивели зі складу охорони HI-71. Натомість 28 серпня 1944-го Фуджінамі попрямував до Мірі (центр нафтовидобутку на північно-західному узбережжі Борнео) та певний час діяв у цьому районі.

8 жовтня 1944-го Фуджінамі прибув у район Сінгапуру, а 18 жовтня вийшов звідси разом з головними силами японського флоту, які рушили для протидії ворожій атаці на Філіппіни. Вони прослідували через Бруней, після чого розділились на два з’єднання. Фуджінамі увійшов до ескорту головних сил адмірала Куріти, які 24 жовтня прослідували через море Сібуян (внутрішня частина Філіппінського архіпелагу на південь від острова Лусон) під потужними ударами американської авіації, при цьому есмінець отримав певні пошкодження від близького розриву бомби (розпочалось протікання, зменшилась максимальна швидкість).

Далі з’єднання Куріти вийшло у Філіппінське море та 25 жовтня 1944-го провело бій біля острова Самар з групою ескортних авіаносців. Під час цих подій Фіджінамі отримав наказ допомагати важкому крейсеру «Тьокай», який втратив хід. У підсумку Фуджінамі зняв з крейсера екіпаж, після чого добив його торпедами і попрямував услід за залишками флоту, що відступив через протоку Сан-Бернардіно. 26 жовтня, незважаючи на атаки авіації, Фуджінамі вдалось досягнути Корону (східне завершення архіпелагу Палаван). Тут на Фуджінамі отримали наказ повертатись назад для допомоги есмінцю «Хаясімо». 27 жовтня 1944-го біля острова Семірара (на виході з внутрішніх морів Філіппін у море Сулу) Фуджінамі був атакований літаками з авіаносця USS Franklin. Одна зі скинутих бомб поцілила есмінець та викликала детонацію власних торпед. Фуджінамі розломився та затонув, загинули всі, хто перебували на його борту (в тому числі моряки з «Тьокай»).[3]