Футболіст року в СНД

Футболіст року в СНД — нагорода, що присуджувалася найкращому футбольному гравцеві з країн колишнього Радянського Союзу. Організаторами по черзі виступали Федерація спортивних журналістів України (6 опитувань), київська газета «Молода Гвардія» (6) та російський часопис «Спорт-Экспресс» (10).

Історична довідка

За радянських часів найліпшого гравця року (сезону) регулярно визначав московський тижневик «Футбол» («Футбол-Хоккей») із 1964-го по 1991-й. Спорадичні спроби організації схожого опитування були в 1926, 1939, 1946, 1952, 1957—1961 роках. За наслідком розпаду СРСР усі його колишні республіки, а відтепер — незалежні держави взяли за правило проведення самостійних референдумів. Утім, ідея заснувати плебісцит, чимось подібний до того, що організовував журнал «Футбол», не зникла.

Спочатку за результатами 1992-го Федерація спортивних журналістів України, опитавши своїх членів, визначила шістку топових гравців із країн СНД. Головна умова конкурсу ФСЖУ полягала в тому, що голосувати можна за будь-якого футболіста однієї з пострадянських збірних, попри те, в якій національній лізі він виступає. Наступні п'ять років ця ж організація оприлюднювала реєстри чільних пострадянських футболістів: три рази там зустрічалися прізвища трьох виконавців, а 1996-го і 1997-го — шістьох.

По тому, в 1998—2003 роках, сайт київської газети «Молода гвардія» проводив схожий конкурс. Редакція видання діяла за простою методою: анкетувала 15 журналістів із такої ж кількості держав екс-СРСР, і кожен називав трьох провідних пострадянських футболістів. Обирали респонденти з наперед складених списків номінантів, де щоразу було шість прізвищ.

Упродовж 2004—2012 років плебісцитом (який тоді мав офіційну назву «Звєзда») опікувався московський часопис «Спорт-Экспресс», діючи майже за тим же принципом, що й «Молода гвардія», хіба що респондентами виступали не журналісти, а ЗМІ, котрих щоразу було 45 — по три з кожної країни. За підсумком 2013-го «СЭ» знов оголосив переможця (пізніше стали відомі імена другого й третього призерів), одначе самого референдуму не проводив, отож залишилося незрозумілим, хто і як обирав. Опісля конкурс припинив існування.

Всі ці опитування постійно зазнавали критики: фахівці зазначали, що недоцільно обирати найкращого на невизначеному територіальному просторі — ні з точки зору географії, ні з точки зору економіки, ні з точки зору політики. Крім того, редакції «СЭ» постійно закидали упередженість, наявність преференції російським гравцям.

Опитування Федерації спортивних журналістів України

1992
1. О. Михайличенко («Рейнджерс» (Ш.)
2. В. Онопко («Спартак»)
3. І. Ледяхов («Спартак»)
4. В. Леоненко («Динамо» М. + «Динамо» К.)
5. І. Корнеєв («Еспаньйол» (Ісп.)
6. А. Канчельськис («Манчестер Юнайтед» (Ан.)

1993
1. А. Канчельськис («Манчестер Юнайтед» (Ан.)
2. С. Кир'яков («Карлсруе» (Н.)
3. В. Леоненко («Динамо» К.)

1994
1. В. Белькевич («Динамо» Мн.)
2. В. Леоненко («Динамо» К.)
3. А. Канчельськис («Манчестер Юнайтед» (Ан.)

1995
1. В. Белькевич («Динамо» Мн.)
2. Ю. Калитвинцев («Динамо» К.)
3. І. Цимбалар («Спартак»)

1996
1. С. Ребров («Динамо» К.)
2. А. Тихонов («Спартак»)
3. Г. Кінкладзе («Манчестер Сіті» (Ан.)
4. О. Суслов («Чорноморець»)
5. В. Маковський («Динамо» Мн.)
6. І. Цимбалар («Спартак»)

1997
1. Ю. Калитвинцев («Динамо» К.)
2. Д. Аленичев («Спартак»)
3. С. Ребров («Динамо» К.)
4. А. Шевченко («Динамо» К.)
5. Ш. Арвеладзе («Трабзонспор» (Т.) + «Аякс» (Го.)
6. О. Шовковський («Динамо» К.)

Опитування газети «Молода гвардія»

1998
1. С. Ребров («Динамо» К.) — 29 очок (7 перших місць + 2 другі + 4 третіх)
2. Є. Титов («Спартак») — 25 (3+5+6)
3. А. Шевченко («Динамо» К.) — 22 (3+6+1)
4. Ш. Арвеладзе («Аякс» (Го.) — 9 (2+1+1)
5. О. Лужний («Динамо» К.) — 3 (0+1+1)
6. О. Мостовий («Сельта» (Ісп.) — 2 (0+0+2)

1999
1. С. Ребров («Динамо» К.) — 34 (6+7+2)
2. А. Шевченко («Динамо» К. + «Мілан» (Іт.) — 31 (6+6+1)
3. О. Смертін («Локомотив») — 15 (3+2+2)
4. В. Карпін («Сельта» (Ісп.) — 5 (0+0+5)
5. А. Тихонов («Спартак») — 4 (0+0+4)
6. З. Джанашія («Локомотив») — 1 (0+0+1)

2000
1. Є. Титов («Спартак») — 34 (7+6+1)
2. А. Шевченко («Мілан» (Іт.) — 32 (7+4+3)
3. А. Воробей («Шахтар») — 9 (1+2+2)
4. В. Белькевич («Динамо» К.) — 8 (0+3+2)
5. Л. Кобіашвілі («Фрайбург» (Н.) — 4 (0+0+4)
6. М. Поом («Дербі Каунті» (Ан.) — 3 (0+0+3)

2001
1. О. Мостовий («Сельта» (Ісп.) — 32 (6+5+4)
2. А. Шевченко («Мілан» (Іт.) — 30 (5+5+5)
3. В. Белькевич («Динамо» К.) — 12 (2+2+2)
4. Р. Нігматуллін («Локомотив») — 9 (1+2+2)
5. М. Ізмайлов («Локомотив») — 5 (1+1+0)
6. Г. Зубов («Шахтар») — 2 (0+0+2)

2002
1. В. Белькевич («Динамо» К.) — 27 (6+3+3)
2. Д. Лоськов («Локомотив») — 26 (5+3+5)
3. А. Тимощук («Шахтар») — 18 (2+5+2)
4. К. Каладзе («Мілан» (Іт.) — 16 (2+4+2)
5. С. Овчинников («Локомотив») — 2 (0+0+2)
6. С. Семак (ЦСКА) — 1 (0+0+1)

2003
1. А. Шевченко («Мілан» (Іт.) — 45 (15+0+0)
2. Д. Лоськов («Локомотив») — 25 (0+10+5)
3. К. Каладзе («Мілан» (Іт.) — 9 (0+3+3)
4. О. Венглинський («Дніпро») — 6 (0+2+2)
5. Р. Гусєв (ЦСКА) — 3 (0+0+3)
6. В. Белькевич («Динамо» К.) — 2 (0+0+2)

Опитування газети «Спорт-Экспресс» (приз «Звезда»)

2004
1. А. Шевченко («Мілан» (Іт.) — 225
2. Д. Сичов («Локомотив») — 86
3. О. Смертін («Портсмут» (Ан.) + «Челсі» (Ан.) — 81
4. М. Верпаковськис («Динамо» К.) — 74
5. А. Воронін («Кельн» (Н.) + «Байєр» (Н.) — 34
6. О. Кержаков («Зеніт») — 34

2005
1. А. Шевченко («Мілан» (Іт.) — 219
2. А. Аршавін («Зеніт») — 99
3. І. Акинфеєв (ЦСКА) — 81
4. Ш. Арвеладзе («Рейнджерс» (Ш.) + АЗ (Го.) — 57
5. О. Глєб («Штуттгарт» (Н.) + «Арсенал» (Ан.) — 56
6. А. Воронін («Байєр» (Н.) — 29

2006
1. І. Акинфеєв (ЦСКА) — 141[1]
2. О. Глєб («Арсенал» (Ан.) — 136
3. А. Шевченко («Мілан» (Іт.) + «Челсі» (Ан.) — 121
4. А. Аршавін («Зеніт») — 85
5. Ш. Арвеладзе (АЗ (Го.) — 58
6. А. Тимощук («Шахтар») — 24

2007
1. А. Аршавін («Зеніт») — 144
2. О. Кержаков («Севілья» (Ісп.) — 110
3. О. Глєб («Арсенал» (Ан.) — 107
4. А. Тимощук («Зеніт») — 76
5. Р. Павлюченко («Спартак») — 69
6. К. Зирянов («Зеніт») — 53

2008
1. А. Аршавін («Зеніт») — 207
2. Ю. Жирков (ЦСКА) — 117
3. А. Тимощук («Зеніт») — 102
4. Р. Павлюченко («Спартак» + «Тоттенхем» (Ан.) — 59
5. І. Акинфеєв (ЦСКА) — 47
6. О. Глєб («Арсенал» (Ан.) + «Барселона» (Ісп.) — 40

2009
1. А. Аршавін («Арсенал» (Ан.) — 204[2]
2. І. Акинфеєв (ЦСКА) — 128
3. А. П'ятов («Шахтар») — 56
4. Д. Чигринський («Шахтар» + «Барселона» (Ісп.) — 46
5. С. Рижиков («Рубін») — 43
6. В. Бистров («Спартак» + «Зеніт») — 41

2010
1. О. Кержаков («Зеніт») — 141
2. А. Аршавін («Арсенал» (Ан.) — 125
3. Р. Павлюченко («Тоттенхем» (Ан.) — 123
4. О. Алієв («Локомотив») — 68
5. І. Акинфеєв (ЦСКА) — 59
6. А. П'ятов («Шахтар») — 41

2011
1. А. Воронін («Динамо» М.) — 175[3][4]
2. О. Кержаков («Зеніт») — 119
3. В. Малафеєв («Зеніт») — 63
4. А. Тимощук («Баварія» (Н.) — 61
5. А. Дзагоєв (ЦСКА) — 33
6. І. Денисов («Зеніт») — 29

2012
1. Г. Мхитарян («Шахтар») — 172
2. О. Кержаков («Зеніт») — 84
3. І. Акинфеєв (ЦСКА) — 74
4. А. Дзагоєв (ЦСКА) — 51
5. Р. Широков («Зеніт») — 48
6. І. Денисов («Зеніт») — 44

2013
1. Г. Мхитарян («Шахтар» + «Боруссія» Др. (Н.)
2. А. Ярмоленко («Динамо» К.)
3. Є. Коноплянка («Дніпро»)

Гравці-лауреати

В. Белькевич, С. Ребров, А. Шевченко, А. Аршавін — по 3 титули, Г. Мхитарян — 2, О. Михайличенко, А. Канчельськис, Ю. Калитвинцев, Є. Титов, О. Мостовий, І. Акинфеєв, О. Кержаков, А. Воронін — по 1.

Клуби-лауреати

«Динамо» К. — 3 гравці, «Зеніт» — 2, «Рейнджерс» (Ш.), «Манчестер Юнайтед» (Ан.), «Динамо» Мн., «Спартак», «Сельта» (Ісп.), «Мілан» (Іт.), ЦСКА, «Арсенал» (Ан.), «Динамо» М., «Шахтар», «Боруссія» Др. (Н.) — по 1.

Молодий футболіст року в СНД

Молодий футболіст року в СНД — приз найкращому гравцеві з країн колишнього Радянського Союзу віком до 21 року. Плебісцит був проведений єдиний раз радіостанцією «Львівська хвиля» взимку 1992 року. Респондентами виступили слухачі радіостанції.

1992
1. В. Белькевич («Динамо» Мн.)
2. С. Ребров («Шахтар» + «Динамо» К.)
3. А. Полунін («Дніпро»)

Див. також

Примітки
  1. Ігор Акінфєєв: талант залишитися людиною ставши зіркою першої величини
  2. П'ятов і Чигринський потрапили у п'ятірку найкращих гравців СНД
  3. Воронін став найкращим футболістом СНД у 2011 році
  4. Воронін — найкращий гравець СНД

Джерела
  • Анатолій Скоробагатько. Спортивні опитування: Україна та світ. — К.: [самвидав], 2001. — 82 с.
  • Газета «Український футбол» за 7 грудня 2012 року, № 131-132
  • Газета «Молодь України» за 25 січня 2013 року, № 1-2
  • Газета «Молодь України» за 2 квітня 2014 року, спецвипуск
  • Газета «Молодь України» за 22 листопада 2014 року, спецвипуск
  • Газета «Український футбол» за 20 грудня 2016 року, № 89-90

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.