Фіакр
Фіа́кр (фр. fiacre) — найчастіше найманий міський кінний екіпаж[1], який використовували в країнах Західної Європи як таксі до розповсюдження трамвая та автомобіля.
Походження назви
Слово «фіакр» походить від назви готелю «Hôtel de Saint Fiacre» («Готель святого Фіакра») на вулиці Сен-Мартен в Парижі. Навпроти цього готелю в 1640 році відкрився заклад Ніколя Соважа для винаймання карет по годинах і поденно. Справа Соважа пішла так добре, що скоро у нього з'явилося чимало конкурентів; число фіакрів розмножилися, поліції довелося видавати для них особливі регламенти, а з їх власників стали стягувати певні особливі податки.
У Львові, скажімо, функції таксі виконували фіакри, а функції сьогоднішнього автобуса — омнібуси. Проте заможніші містяни й надалі послуговувалися фіакрами[2].
У польських джерелах повідомляється, що в австрійській Польщі (куди входила територія сучасних Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей) словом fiakier називали той самий тип екіпажа, який в російській і прусській Польщі був відомий як dorożka[3].
Сьогодення
У наш час фіакри використовуються як засоби пересування при проведенні екскурсій для туристів, які подорожують в західноєвропейські країни як елемент відтворення епохи XVIII-XIX століть.[прояснити]
Особливо славиться кінними екіпажами столиця Австрії — Відень.
Галерея
- Фіакри у Відні
- Краківський фіакр
Коментарі
- Із довільним маршрутом руху на вимогу пасажирів
- «До Стрийського парку зазвичай їхали фіакром, а до Єзуїтського саду йшли пішки», — написав Станіслав Лем у своєму автобіографічному романі «Високий замок»
- Nowa encyklopedia powszechna PWN. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1995. — Т. 2, D-H. — С. 108. — ISBN 83-01-11965-9. (пол.)
Посилання
- Фіакр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Високий замок. Львів. Фіакр — екіпаж парокінний, дрожки — однокінний