Дрожки

Дро́жки, рідко дрожка — невеликий легкий двомісний візок на ресорах[1]. Вживався до початку XX століття.

М. Є. Свєрчков. «Орловська кобила Краса на бігу в дрожках», 1870 р.

Історія

Первісно дрожки являли собою дуже примітивну повозку: насади з'єднувалися довгими брусами-підтоками, зверху укладали дошку, яка і служила сидінням (такі дрожки іноді називали «трясучками»). Пізніше дрожки вдосконалили, додали до них ресори й кузов. Іноді вдосконалені дрожки називали колясками[2]. У Словнику Брокгауза і Єфрона вказується, що візницькі дрожки початку XX ст. належать до фаетонів, але однокінних[3].

Дрожки були переважно міським екіпажем, для далеких поїздок їх не використовували[2].

Бігові дрожки

Бігові дрожки чи бігунки — легкі двомісні дрожки, запряжені одним конем[2][4]. Винахід бігових дрожок пов'язують з ім'ям графа О. Г. Орлова-Чесменського[5]. Використовувалися поміщиками чи їхніми управителями для об'їзду маєтку, поїздок до найближчих сусудів (заміняли сучасний велосипед). Управляв конем один з сідоків[2].

До кінця XIX ст. бігові дрожки служили для випробування рисистих коней з російською упряжжю (дуга і голоблі). З 1880 років поступово витіснені американками і гойдалками[5].

Каліберні дрожки

Каліберні дрожки чи калібер, гітара — московська назва безресорних (чи на простих малих ресорах) дрожок початку XIX століття[6][7].

Візницькі дрожки
Прольотка середини XIX ст. Музей кіностудії «Мосфільм»

Візницькі дрожки (прольотні дрожки, прольотки) використовувалися візниками в містах. Це був легкий двомісний екіпаж на ресорах і з відкидним верхом[8]. З'явилися у 1840-х роках, замінивши собою калібер. На початок XX ст. вони являли собою екіпаж типу фаетон, але запряжений тільки одним конем[3]. У містах СРСР їх можна було побачити ще в 1940-х роках[2].

Дроги

Дрогами називався довгий віз без кузова для перевезення великих вантажів (також щодо нього вживалася назва «биндюги́, бендюги́»)[9]. Він міг використовуватися і як катафалк[9]. Візників на биндюгах називали «биндюжниками».

Етимологія

Слово дрожки запозичене з російської мови, де його походження залишається неясним. У російській мові дроги означає також «нижня частина воза, снасть», а дрога — «підтоки, розвора». Припускається спорідненість з дав.-ісл. draga, давн-англ. dragan («тягти»), що зводиться до пра-і.є. *dherāgh-. Окрім того, існували гіпотези зв'язку з прасл. *drъgati («дрижати»), походження від пракельт. *drogon («колесо»), ірл. droch[10].

Російське слово було засвоєне й іншими мовами для позначення легкого екіпажа: нім. Droschke, пол. dorożka, чеськ. drožka. У польських джерелах повідомляється, що в російській і прусській Польщі словом dorożka називали той самий тип екіпажа, який в австрійській Польщі був відомий як fiakier[11].

Галерея
  • Бігові дрожки в Петербурзі. Малюнок 1860 року
  • Прольотка в Петербурзі. Фото Ф. Краткого, 1896 р.
  • Дроги-катафалк. Швеція, 1965 р.

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Дрожки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Ю. А. Федосюк. Виды экипажей // Что непонятно у классиков, или Энциклопедия русского быта XIX века. — 1989.
  3. Экипажное дело // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. Бігунки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Д. Я. Гуревич, Г. Т. Рогалев. Беговые дрожки // Словарь-справочник по коневодству и конному спорту. — М., 1991.
  6. Калибер // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  7. Гитара // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  8. Прольотка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Дроги // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  11. Nowa encyklopedia powszechna PWN. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1995. — Т. 2, D-H. — С. 108. — ISBN 83-01-11965-9. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.