Філіпп де Брока

Народився в родині фотографа. Повне ім’я Філіпп Клод Алекс де Брока Феррюссак.

Два роки навчався у паризькій Вищій школі кіно і фотографії «Луї Люмьєр», отримав технічний диплом. Ще змолоду захопившись кінематографом, разом з друзями зі школи  — Франсуа Трюффо, Клодом Шабролем та Жаком Ріветта ходив по паризьких кінотеатрах вишукуючи цікаві фільми, які потім палко обговорювалися протягом ночі.

Приєднавшись до африканської промислової експедиції кіномеханіком і опинившись на «чорному» континенті залишає експедицію і більше року подорожує Африкою, фіксуючи на плівку усе, що діється довкіл. Повернувшись до Парижу компанія Діснея купує у нього відзняті матеріали.

Філіп йде до армії і протягом наступних трьох років він фронтовий хронікер Алжирської війни.

Повернувшись до Франції Філіпп де Борка стає асистентом на трьох перших фільмах Шаброля, допомагав кінодебюту Франсуа Трюффо «400 ударів». Клод Шаброль на подяку продюсував його перший фільм «Любовні ігри», а далі де Брока працював вже самостійно, бо відпрацював свій стиль, який не змінить протягом життя.

Де Брока оновлюватиме класичну пригодницьку кінокомедію, чим визначав розвиток жанру у Франції другої половини ХХ ст.. Саме він розгледів у зламаному герої «На останньому диханні» Жані-Полі Бельмондо величезний комерційний потенціал і зніматиме його у своїх чисельних комедіях, включаючи блискучу пародію на себе Надзвичайний.

Від обраного жанру де Брока відмовився лише один раз  — психологічний фільм «Червовий король» зазнав фіаско у Франції, але зробив йому ім’я в США.

Вже до початку 80-х у фільмах де Брока критики помітять повтори і наступні 20 років він з змі́нним успіхом повторюватиме свої «фірмові» номери, однак жодній із картин вже не судилося досягнути минулого успіху.

Де Брока працював з провідними акторами французького, та іноземного кіно: Жан-Поль Бельмондо, Катрін Денев, Філіп Нуаре, Ів Монтан, Віторіо Капріолі, та ін..

Один рік був у шлюбі з актрисою Марго Кіддер (Margot Kidder) , потім з Валері Роян (Valérie Rojan) від якої мав двох дітей.

За іронією долі, Філіпп де Брока помер від раку 25 листопада 2004 року саме тоді, коли на екранах Франції успішно демонструвалася його остання комедія «Гадюка в кулаці» (екранізація роману Ерве Базена), а критики радісно відзначали, що у метра відкрилося друге дихання.