Філіпп (курфюрст Пфальцу)

Походив з династії Рейнських Віттельсбахів. Син Людвіга IV, курфюрста Пфальцу, і Маргарити Савойської. Народився 1448 року в Гайдельберзі. У 1449 році помирає його батько. На той час Філіппу виповнилося 11 місяців. Тому регентом було призначено стрийка Фрідріха. Останній у 1450 році втягнувся у протистояння міжшляхетськими родами Лютцельштайнів і Лайнінгенів. Перших також підтримали Ліхтенберги.

У 1451 році Лютцельштайни та Ліхтенберги виступили проти регента Фрідріха. також його ворогами стали пфальцграф Людвіг I Цвайбрюкенський, маркграф Якоб I Баденський, Дітрих, архієпископ Майнцький. За цих умов Фрідріх переконав стани Пфальцу передати йому владу. Натомість він всиновив Філіппа, до якого після смерті Фрідріха повинна була перейти влада.

У 1467 році підтвердив права стрийка Фрідріха I. Того ж року відмовився підкорятися останнього, який бажав оженити Філіппа на графині Оттілії фон Катценельнбоген. 1468 року очолював війська на допомогу архієпископу Рупрехту Кельнському, своєму іншому стрийку. Того ж року захопив замок Герольдзек.

1471 року брав участь в облозі Вайсенбургу. 1472 року на вимогу імператора знову підтвердив права Фрідріха I. 1474 року призначено регентом (намісником) Верхнього Пфальцу. Того ж року оженився з представницею Ландсгут-Баварських Віттельсбахів.

У 1476 році після смерті стрийка стає повновладним правителем Пфальцького курфюршества. При цьому успадкував наповнену скарбницю, квітуче господарство й сильне військо. 1480 року передав незнатному лицареві Гансу фон Трота замок Бервартштейн у Васгау, який фактично належав монастирю Вайсенбург. Водночас курфюрст призначив фон Троту маршалом Пфальцу. Згодом це спричинило конфлікт з монастирем.

1481 року призначив відомого правника Йоганна фон Дальберга своїм канцлером (1482 року той став князем-єпископом Вормсу). Останній сприяв піднесенню Гайдельберзького університету.

1489 року уклав союзний договір з королівством Франція, спрямований проти зростаючих амбіцій Габсбургів. При цьому став отримувати фінансову допомогу від французьких королів. З 1492 року вона становила 12 тис. ліврів на рік.

У 1495 році із застереженнями підтримав план імперської реформи за планом Бертольда Геннеберг на Вормський рейхстазі. Тоді ж брав участьв укладанні Довічного земського миру. 1496 року придушив заворушення в Кройцнасі. 1497 року надав допомогу Йоганну II Баденському, архієпископу Трірському, у війні проти міста Боппард. 1498 році опинився у складних стосунках з Папським престолом через бажання захопити Вайсенбург. 1499 року після смерті троюрідного брата Оттона II успадкував пфальцграфство Мозбах-Ноймаркт.

1503 році втрутився у боротьбу за Ландсгутську спадщину, підтримавши сина Рупрехта. Проти Пфальца виступили герцогство Баварсько-Мюнхенське, ландграфство Гессен, графство Вюртемберг, Швабський союз. У розпал війни 1504 року помер син Рупрехт. Було сплюндровано Верхній Пфальц, скарбниця в значній мірі спорожніла. 1505 року за Кельнським договором герцогство ландсгут-Баварія була передана Альбрехту IV, герцогу Баварсько-Мюнхенському, онуки курфюрста Філіппа отримали невеличке герцогство пфальц-Нойбург (частину Ландсгут-Баварії).

Згодом доклав зусиль для відродження держави. 1506 року брав участь в придушення селянського руху Башмак. Помер у 1508 році. Йому спадкував син Людвіг V.