Фінн Павло Костянтинович
Павло Костянтинович Фінн (рос. Па́вел Константи́нович Финн; справжнє прізвище: Фінн-Хальфін; * 28 червня 1940, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський кіносценарист, актор. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1991)[1].
Фінн Павло Костянтинович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
28 червня 1940 (81 рік) Москва, РРФСР | |||
Громадянство |
СРСР Росія | |||
Діяльність | актор, сценарист | |||
Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd | |||
Роки діяльності | з 1968 — тепер. час | |||
IMDb | nm0278161 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
|
Життєпис
Народився в сім'ї письменника і драматурга Костянтина Яковича Фінна (Фіннхальфіна). Брат — Віктор Фінн (нар. 1933), дослідник у галузі штучного інтелекту та математичної логіки.
Закінчив сценарний факультет ВДІКу (1962). Працював журналістом, у документальному кіно і телебаченні. З 1968 року писав сценарії до ігрових фільмів. Викладав на Вищих курсах сценаристів і режисерів.
З 1987 р. по 1998 р. керував сценарними майстернями,[2] з 1999 року П. К. Фінн спільно з В. І. Хотиненком та В. А. Фенченком керував майстернею режисури ігрового фільму[3] на Вищих курсах сценаристів і режисерів.[4]
Автор сценарію
- 1970: Місія в Кабулі
- 1970: Заблукалі («Білий корабель»)
- 1973: Вершник без голови
- 1973: Зламана підкова
- 1975: Новорічні пригоди Маші і Віті
- 1977: Озброєний і дуже небезпечний
- 1977: Освідчення в коханні
- 1979: День весілля доведеться уточнити
- 1980: Двадцять шість днів із життя Достоєвського
- 1981: Незрівнянний Наконечніков
- 1983: Крижина в теплому морі
- 1985: Чужі тут не ходять
- 1985: Свідок
- 1986: Дитячий майданчик
- 1986: Плата за проїзд
- 1989: Леді Макбет Мценського повіту
- 1989: Випадковий вальс
- 1990: Захід
- 1990: Я служив в апараті Сталіна, або Пісні олігархів
- 1991: Великий концерт народів, або Дихання Чейн-Стокса
- 1991: Міф про Леоніда
- 1993: Помста блазня
- 1993: Шейлок
- 1995: За що?
- 1996: Кар'єра Артуро Уї. Нова версія
- 1997: Ми діти твої, Москва
- 2000: Врата Єви
- 2000: Рятувальники. Затемнення
- 2000: Таємниці палацових переворотів
- 2004: Вечірній дзвін
- 2004: Брейк-Пойнт
- 2008: Подарунок Сталіну
Громадянська позиція
У березні 2014 року підписав лист «Ми з Вами!» на підтримку України[5], а також звернення проти політики російської влади у Криму[6].
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7].
Примітки
- Павел ФИНН: «Я среди сценаристов — урод» (рос.)
- Сценарное отделение// Высшие курсы сценаристов и режиссёров
- Высшие курсы сценаристов и режиссёров
- Высшие курсы сценаристов и режиссёров
- Мы с вами! (рос.)
- Обращение инициативной группы по проведению Конгресса интеллигенции «Против войны, против самоизоляции России, против реставрации тоталитаризма» и письмо деятелей культуры в поддержку позиции Владимира Путина по Украине и Крыму (рос.). Новая газета. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 30 липня 2017.
- The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.