Ханджян Агасі Гевондович

Народився в родині вчителя. У 1910 році закінчив трикласну церковноприходську школу, в 1914 році — чотири класи центрального вірменського училища в місті Ван. 1915 року родина Ханджяна переселилася у Вірменію.

У 1915 році закінчив один курс Ечміадзінської духовної академії Геворгян. З 1915 по 1919 рік навчався у вірменській духовній семінарії в Ерівані, закінчив три класи.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

1917 року разом із Гукасяном створив у Єревані Союз молодих марксистів-інтернаціоналістів, а 1919 року з Гукасяном та Будагяном — Вірменську молодіжну комуністичну організацію «Спартак». У серпні 1919 року був заарештований. У вересні 1919 року був обраний (заочно) членом Закавказького бюро комуністичних молодіжних організацій, працював у Еріванському комітеті КП(б) Вірменії. У січні 1920 року брав участь у підпільній конференції Вірменського комітету РКП(б). У серпні 1920 року знову заарештований та засуджений до 10 років ув'язнення. У вересні 1920 року заочно обраний членом ЦК КП(б) Вірменії[1].

Після встановлення радянської влади у Вірменії у грудні 1920 року був обраний секретарем Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії, цю посаду займав до травня 1921 року. Одночасно, член бюро ЦК КП(б) Вірменії та помічник 1-го секретаря ЦК КП(б) Вірменії Геворка Аліханяна[1]. Навесні 1921 року — учасник придушення дашнакського заколоту в північних районах Вірменії.

З червня 1921 по жовтень 1922 року — студент Комуністичного університету імені Свердлова в Москві, закінчив перший курс.

У листопаді 1922 — січні 1926 року — інструктор, завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Виборзького районного комітету РКП(б) міста Петрограда (Ленінграда).

У січні 1926 — серпні 1928 року — завідувач організаційно-розподільного відділу Московсько-Нарвського районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда.

12 листопада 1928 — 7 травня 1930 року — секретар ЦК КП(б) Вірменії.

7 травня 1930 — 9 липня 1936 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Вірменії[1]. Одночасно, 16 лютого 1933 — 5 жовтня 1935 року — 1-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії.

Влітку 1932 року секретар ЦК КП(б) Вірменії з матеріального постачання Атанес Акопов висунув проти першого секретаря ЦК Агасі Ханджяна звинувачення в націоналізмі та, не спрацювавшись із ним, виїхав до Баку[2].

Член бюро Закавказького крайкому, член ЦВК СРСР, ЗРФСР та Вірменської РСР. Делегат XV (1927), XVI (1930), XVII (1934) з'їздів ВКП(б), VI та VII з'їздів Рад СРСР.

9 липня 1936 року в Тіфлісі пізно ввечері у своєму кабінеті його застрелив Лаврентій Берія[3].

12 липня 1936 року актив КП(б)А, заслухавши повідомлення другого секретаря Заккрайкому ВКП(б) Кудрявцева «Про обставини самогубства секретаря ЦК Вірменії тов. Ханджяна», виніс резолюцію та надіслав листи Сталіну й Берії. У листі, адерсованому Берії, складеному особисто Аматуні, йдеться:

Заплутавшись у своїх небезпечних політичних помилках, Ханджян пішов на зрадницький та провокаційний акт самовбивства, спрямований проти партії… незважаючи на величезну допомогу, яку надавав йому особисто товариш Берія[3].

У п'ятнадцяту річницю радянизації Вірменії (20.12.1935) Ханджян був нагороджений орденом Леніна.