Хараппа

Хараппа (англ. Harappa; урду/пенджаб. ہڑپّہ‎) — село у провінції Пенджаб (Пакистан), пам'ятка археології та місце археологічних розкопок, розташоване за 20 км від міста Сагівал; один з головних центрів гараппської цивілізації (3 тис. — 17-16 ст. до н. е.)[1][2], розташований поблизу старого русла річки Раві, в дистрикті Сагівал. «Гараппа» не є початковою назвою даного населеного пункту — місця розкопок. Ця назва дана місцю розкопок від назви сучасного селища Гараппа, розташованого за 6 км від стародавнього міста.

Хараппа
урду ہڑپہ‎‎

Координати 30°38′00″ пн. ш. 72°52′00″ сх. д.

Країна  Пакистан
Провінція Пенджаб
Дистрикт Сагівал
Площа 1.5 км²
Часовий пояс UTC+5
GeoNames 1177169
Офіційний сайт harappa.com
Хараппа
Хараппа (Пакистан)

Розкопки виявили руїни укріпленого міста бронзової доби, що є частиною культури поховань типу H та Індської цивілізації, центр якої лежав на території сучасних провінцій Сінд та Пенджаб[3]. У давнину в місті проживало до 23 500 мешканців[4]. Зараз це невелике придорожне містечко з населенням близько 15 тис. осіб.

На цьому місці планувалося будівництво парку розваг, але було скасовано в 2005 р., після того, як на ранній стадії будівництва було виявлено безліч археологічних артефактів. Завдяки зверненню видатного археолога Пакистану Агмада Гасана Дані в Міністерство Культури було прийнято рішення про відновлення міста[5].

Історія
Гараппа та сусідні з нею центри Індської цивілізації

Корені цивілізації долини Інду (відомої також під назвами Індська та Гараппська цивілізація[6]) виходять з культури Мерґар, що існувала 8 тис. років тому[7]. Найбільші міста Могенджо-Даро та Гараппа, з'явилися приблизно 4,6 тис. років тому.

Цивілізація мала власну систему письма, міста, розвинену соціальну та економічну системи. Була відкрита у 1920 році під час розкопок Могенджо-даро (гори мертвих) в провінції Сінд біля Суккура та Гараппи. Відомі також інші розкопки з залишками цієї цивілізації. Гараппська цивілізація представлена містами Гараппа, Могеджо-Даро, Калібанган. Їхній регіон простягається з півночі на південь — від підніжжя Гімалаїв у індійському Східному Пенджабі до Гуджарату, та з заходу на схід — від Гуджарату до Белуджистану.

У 1857 році давнє місто Гараппа було частково розібране на цеглини, що використовувалися при будівництві залізниці Лахор-Мултан, однак розкопки виявили значну кількість артефактів.

Культура та економіка

Індська цивілізація була міською, з економікою, основу якої становили надлишок сільськогосподарської продукції та торгівля — як внутрішня, так і з Шумером у Межиріччі. Гараппа була строго орієнтована по лінії південь — північ, вулиці створювались під прямим кутом, алеї з'єднували кінці вулиць, планування будинків — централізоване. Як Могенджо-Даро, так і Гараппа, мають роздільні помешкання, цегляні будівлі з пласкими дахами та укріплені адміністративні й релігійні центри. Хоча схожість наводить на думку про існування стандартизованої системи міського планування, але вона пов'язана з напів прямокутним типом будівель. Порівняння планів Могенджо-Даро та Гараппи свідчать про різну організацію. З іншого боку, знайдені гирі та інструменти вимірювання свідчать про високий рівень стандартизації за усталеною шкалою. Для ідентифікації майна й перевезення товарів використовувалися печатки. Хоча вироби з міді та бронзи зустрічаються часто, залізо все ще не використовувалося. Давні мешканці міст вміли ткати й фарбувати бавовняні тканини. Вирощували пшеницю, рис та різноманітні овочі й фрукти, були одомашнені тварини. На місці розкопок знайдено багато гончарних виробів, виготовлених із використання гончарного круга. Багато з них оздоблено зображенням тварин та геометричними узорами. Культурна однорідність дозволяє зробити висновок, що в межах міста (хоча не в межах регіону) існувало централізоване управління.

Археологія

Найвишуканішими серед знайдених артефактів є маленькі квадратні печатки із вирізьбленими зображеннями тварин та людей.

Велику кількість таких печаток знайдено у Могенджо-Даро. Багато з них мають піктографічні написи, які вважаються певного роду письмом. Незважаючи на зусилля археологів із усього світу та використання сучасної криптології, письмо досі не розшифроване. Невідомо чи воно прото-дравидське, прото-шраміністське (джайністське), неведичне письмо, чи все ж споріднене із брахмі.

  • Візник, Гараппа
  • Знайдені в Гараппі іграшки
  • Криниця та платформа для купання
  • Зображення тварин на печатках
  • Фрагмент глиняного посуду

Див. також

Примітки
  1. Індія, Республіка Індія. Енциклопедія сучасної України
  2. Боголюб П. Індійська культура і Захід. Видавництво “Орден”. 1962, 63 с.
  3. «Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс)» підручник для 6 класу (авт. Щупак І. Я.; Піскарьова І. О.; Бурлака О. В.) – 2019
  4. Fagan, Brian (2003). «People of the earth: an introduction to world prehistory». Pearson. с. 414. ISBN 978-0-13-111316-9. (англ.)
  5. Tahir, Zulqernain. 26 May 2005. Probe body on Harappa park, newspaper «Dawn». Retrieved 13 January 2006. (англ.)
  6. Олександр Нельга. Україна як міграційний феномен: історичні екскурси, порівняння та оцінки. Наукові записки. Серія «Культура і соціальні комунікації» (Вип. 2). с. 210-236.
  7. Прадавність української мови / Станіслав Губерначук. - К.: Четверта хвиля, 2010. - 352 с. ISBN 978-966-529-218-0

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.