Харша (Кашмір)

Син магарджи Калаши. Засвідченням сучасниківбувобдарований, освічений, разом з тим жадібним до влади. Посів трон 1089 року після смерті свого старшого брата Уткарши.

Згідно історика Калхани зруйнував індуїстські і буддійські храми. Він шанував божеств Ранасваміну та Мартанду. Можливо намагався впровадити якусь синкретичну віру на протистояння ісламу, що закріпився у Пенджабі. Полюбляв музику і патронував мистецтву.

У 1089 році вдалося приєднати до Кашміру князівство Лохару, яке до того було самостійним. Водночас постійна боротьба з Газневідами та розкішний спосіб життя виснажував скарбницю. За його часів мусульман вперше масово приймали до армії, а згодом і до адміністрації.

1099 року впровадив нові податки, що спричнило загальне невдаволення. При цьому самраат вступив у конфлікт з кашмірськими феодалами (дамарами), що призвело до тривалої внутрішньої колотнечі. У відповідь застосував репресії. Формальною причиною став інтимний зв'язок з рідними сестрами Кусал і Вартакар, манія величі і тиранію. В останньому ймовірно знайшла відбиток спроба приоркати жорстокими заходами владу дамарів.

1101 року зазнав поразки, столицю Срінагар було захоплено, Харшу та його сина Бходжу було вбито, а його сестер-дружин спалено у палаці. З ними припинила існування Перша династія Лохара. Переможні війська дамарів поставили на трон Кашміру представника бокової гілки династії — Уккалу.

• Bamzai, P. N. K. (1994). Culture and Political History of Kashmir, Volume 1. New Delhi: M.D. Publications Pvt. Ltd. ISBN 81-85880-32-8.
• Cribb, Joe (2011). «Coins of the Kashmir King Harshadeva (AD 1089—1101) in the light of the Gujranwalal hoard». Journal of the Oriental Numismatic Society 208: 28–33, Fig. 1–9.