Полководець

Полково́дець — військовий діяч, воєначальник, який уміло керує Збройними силами або великими військовими формуваннями (як правило, оперативно-стратегічними об'єднаннями) під час війни або збройного конфлікту; такий, що володіє мистецтвом підготовки і ведення воєнних дій.

До полководців відносять військових лідерів, що володіють талантом, творчим мисленням, здатністю передбачати розвиток подій під час війни, волею і рішучістю, багатим бойовим досвідом, високими організаторськими здібностями, інтуїцією та іншими якостями, які дозволяють з найбільшою ефективністю використовувати наявні сили і засоби для досягнення перемоги, або з меншими чи рівнішими силами завдавати поразки перевершуючим силам супротивника. Ці якості полководця зумовлюють високий авторитет, дозволяють йому своєчасно і правильно передбачати і оцінювати обстановку, що складується, приймати і проводити в життя найбільш оптимальні рішення.

Кожна історична епоха, велика війна висуває на передній план своїх полководців. Найвидатнішими полководцями старовини вважаються:

Середні століття можуть бути особливо відмічені іменами Тимура, Карла Великого, Чингісхана, Субедея і Тамерлана.

З часом засіяли імена таких видатних воєначальників, котрих можна повноправно вважати геніями військового мистецтва. Серед них Моріц Оранський, Анрі де Тюренн, Петро Сагайдачний, Ян III Собеський, Джон Черчиль, Фрідріх II Великий, О. В. Суворов, М. І. Кутузов, Наполеон I тощо. Усі вони відіграли колосальну роль у досягненні перемоги у війнах свого часу, збагатили воєнне мистецтво.

Активна творча діяльність полководців значною мірою сприяє прогресу військової науки і воєнного мистецтва.