Хатія Буніатішвілі

Хатія Буніатішвілі почала грати на піаніно під керівництвом своєї матері у віці трьох років.[2] Вона дала свій перший концерт з Камерним оркестром в Тбілісі у віці шести років. З десяти років вона почала давати концерти в Європі, Україні, Вірменії, Ізраїлі та США.[3] Вона закінчила Тбіліську головну музичну школу, а в 2004 році вступила в Тбіліську державну консерваторію.[4]

Буніатішвілі, яка описує піаніно як «символ музичної самотності»,[5] вибрала піаніно,як свій інструмент, замість скрипки, хоча вона має абсолютний слух. Вона та її сестра разом навчалися грі на піаніно та разом виступали дуетом вдома.[6]

Буніатішвілі грала з багатьма оркестрами, в тому числі з Паризьким оркестром Паамо Єрві, Лос-Анджеліським симфонічним, Віденським симфонічним, Національним оркестом Франції під керівництвом Даніеля Ґатті та Лондонським філармонічним оркестром. Вона також виконувала камерну музику з такими музикантами як Ґідон Кремер та Рено Капюсон.[7]

В 2010 році вона отримала нагороду Борлетті-Буітоні,[8] а телеканал ВВС включив її до фільму про «Нове покоління музикантів».[9] На Віденській музичній виставці у Концертхаус їй вручили премію ,як відкритю сезону 2011-2012, а в 2012 році її нагородили як найкращого початківця на церемонії «Echo Klassik».[10]

В 2010 році Буніатішвілі підписала ексклюзивний контракт на запис з «Соні Классікал Рекордс».[11] В 2011 випустила свій дебютний альбом до 200-річчя Ференца Ліста, який включав Сонату в Сі-мінорі, Liebestraum No 3, Кампанелу, Угорську рапсодію No 2, та вальс Мефістофеля. «Classic FM» у своєму відгуку про альбом зазначав що: «Буніатішвілі - молода піаністка з величезним темпераментом та технікою, що одразу ж наводить на думку про молоду Марту Ангеріх». Відгук «Грамофона» був більш стриманим. Оглядач журналу Джед Дістлер розкритикував «текстуально та ритмічно розмиту» Liebesträume No. 3 та зауважив, що Соната B Minor у виконані Буніатішвілі «її неврівноважене ритмічне почуття, динамічні прорахунки і загальна відсутність довгострокового планування чітко відстежуються після декількох прослуховувань». Ці слова відносяться альбому 2012 року присвяченому Шопенові, де Хатя комбінувала сольні партії піаніно з Концертом No. 2 в F мінорі Шопена, в акомпонементі Паризького оркестру та Паамо Єрві. Гардіан зазначило: "Ця гра йде з самого серця однієї з найзахоплюючий та технічно обдарованих молодих піаністів сьогодення". «Грамофон», навпаки, розкритикував запис Концерту No. 2 Шопена у виконані Хаті за «відсутність рівноваги та перебільшену швидкість». В 2014 році Буніатішвілі випустила свій третій альбом з «Соні Классікал» під назвою «Батьківщина». На відміну від попередніх альбомів, які були присвячені одному окремому композиторові, «Батьківщина» складалася з особисто значимих творів для Хаті, в тому числі музику з її батьківщини - Грузії. Вона присвятила цей альбом своїй матері.