Хвилі Лява
Хвилі Лява — пружна хвиля з горизонтальною поляризацією. Може бути як об'ємною, так і поверхневою. Названа на честь англійського математика Огастеса Едварда Хафа Лява (англ. Augustus Edward Hough Love) який досліджував цей тип хвиль в додатку до сейсмології в 1911 році[1].
Опис
Хвилі Лява мають горизонтальну поляризацію; а саме, в однорідному ізотропному середовищі зміщення частинок в цій хвилі перпендикулярне вектору швидкості. Якщо сагитальну площину задати в площині (x, z) з віссю z, спрямовану вглиб матеріалу, то вони описуються плоскою хвилею з частотою ω виду
де kt — хвильове число, A — амплітуда. Це об'ємне рішення зазвичай не представляє інтересу. Якщо напівпростір, заповнений однорідним ізотропним середовищем, покрите тонким шаром матеріалу зі швидкістю звуку меншою, ніж в об'ємі, то виникає поверхнева хвиля з затухаючою амплітудою[2].
Ізотропне середовище
У разі ізотропного, однорідного та ідеально пружного середовища, що заповнює напівпростір z> 0, з густиною ρi, рівняння руху для зміщень U можна записати у вигляді[2]
-
({{{3}}})
де для поперечної хвилі U = (0, Uy, 0), індекс i проходить значення 1 і 2 для тонкого шару матеріалу товщиною h і для об'ємного матеріалу, що заповнює простір; z> h.
Повне рішення цього рівняння задається у вигляді
-
({{{3}}})
-
({{{3}}})
де , . З граничних умов відсутності напружень на кордоні двох середовищ і безперервності дотичних зсувів напружень на поверхні можна отримати систему лінійних однорідних рівнянь для амплітуд A, B, C, яка має нетривіальне рішення при рівності визначника системи нулю[3]:
-
({{{3}}})
яке має безліч рішень. Амплітуди зсувів описуються виразом:
-
({{{3}}})
-
({{{3}}})
Коли швидкість звуку в поверхневому шарі менша, ніж в об'ємі, то рівняння (3) має дійсні рішення, що знаходятьс в області . Цих коренів тим більше, чим більше значення виразу . У межах малої товщини існує тільки одна хвиля Лява[4]:
-
({{{3}}})
-
({{{3}}})
-
({{{3}}})
-
({{{3}}})
Примітки
- Love A. E. H. Some problems of geodynamics. First published in 1911 by the Cambridge University Press and published again in 1967 by Dover, New York, USA. (Chapter 11: Theory of the propagation of seismic waves).
- Викторов И. А., 1981, с. 22.
- Викторов И. А., 1981, с. 24.
- Викторов И. А., 1981, с. 25.
Література
- Викторов И. А. . {{{Заголовок}}}. — М. : Наука, 1981. — 287 с.
- Парийский Н. Н., Перцев Б. П. . // Изв. АН СССР. Физика Земли. — 1972. — № 3. — С. 11—14.