Анатомічна термінологія розташування

Терміни, що описують положення щодо центру мас і поздовжньої осі тіла або виросту тіла:

• Абаксиальний (антонім: адаксиальний) — розташований далі від осі.
• Адаксиальний (антонім: абаксиальний) — розташований ближче до осі.
• Апікальний (антонім: базальний) — розташований при вершині.
• Базальний (антонім: апікальний) — розташований при основі.
• Дистальний (антонім: проксимальний) — далекий.
• Латеральний (антонім: медіальний) — бічний.
• Медіальний (антонім: латеральний) — серединний.
• Проксимальний (антонім: дистальний) — ближній.

Терміни, що описують положення щодо основних частин тіла:

• Аборальний (антонім: адоральний) — розташований на полюсі тіла протилежному роту.
• Адоральний (антонім: аборальний) — розташований поблизу рота.
• Вентральний (антонім: дорсальний) — черевний.
• Дорсальний (антонім: вентральний) — спинний.
• Каудальний (антонім: краніальний) — хвостовий, що розташовується ближче до хвоста або до заднього кінця тіла.
• Краніальний (антонім: каудальний) — головний, що розташовується ближче до голови або до переднього кінця тіла.

Основні площини і розрізи:

• Сагітальний — розріз, що йде в площині двосторонньої симетрії тіла, поділяючи його на праву і ліву сторони.
• Парасагітальний — розріз, що йде паралельно площини двосторонньої симетрії тіла.
• Фронтальний — розріз, що йде уздовж передньо-задньої осі тіла перпендикулярно сагітальному.

Шляхи введення лікарських препаратів:

• перорально — через рот.
• парентерально — не через шлунково-кишковий тракт (не через рот).
• інтрадермально — внутрішньошкірно.
• трансрадермально — через шкіру.
• сублінгвально — під язик.
• трансбукально — через щоку.
• ректально — через анальний отвір
• внутрішньовенно, довенно
• підшкірно
• внутрішньом'язово

У тварин зазвичай на одному кінці тіла розташовується голова, а на протилежному — хвіст. Головний кінець в анатомії іменують краніальним, cranialis (cranium — череп), а хвостовий зветься каудальним, caudalis (від cauda — «хвіст»). На самій же голові орієнтуються на ніс тварини, і напрямок до його кінчика називають ростральним, rostralis (від rostrum — «дзьоб», «ніс»). «Ростральний» описує ознаку яка стосується дзьоба (рострума), чи яка має відношення до голови або передньої частини тіла, в напрямку рострума. Зазвичай є синонімом до слова «передній», але не завжди. У описі особливостей людської голови, наприклад, термін «передній» є неоднозначним а «краніальний» (у напрямку до голови) є безглуздий, тому на заміну використовується «ростральний». Відповідно не можна використовувати термін «каудальний» (у напрямку до хвоста) для позначення протилежного напрямку. «Ростральний» призначений для структур голови, і тут немає ніякого хвоста. Термін «потиличний», можливо, був би точнішим, але він практично не використовується.

Поверхня або сторона тіла тварини, спрямована догори, проти сили тяжіння, називається дорсальною, dorsalis (від dorsum — «спина»), а протилежна сторона тіла, що виявляється найбільше близько до землі, коли тварина знаходиться в природному положенні, тобто ходить, літає або плаває, — вентральною, ventralis (venter — живіт). Наприклад, спинний плавець дельфіна розташований дорсально, а вим'я в корови на вентральній стороні.

Для кінцівок справедливі поняття: проксимальний, proximalis, — для точки ближчої до тулуба, і дистальний, distalis, — для віддаленої точки. Ті ж терміни для внутрішніх органів означають віддаленя від місця початку даного органа (наприклад: «дистальний відрізок худої кишки»).

Права, dexter, і ліва, sinister, сторони позначаються, як вони могли б представлятися з погляду досліджуваної тварини. Термін гомолатеральний, рідше іпсилатеральний позначає розташування на тій же стороні, а контрлатеральний — розташований на протилежній стороні. Білатерально — означає розташування по обох сторонах.

Утворення, що лежать ближче до серединної площини — медіальні, medialis, а розташовані далі — латеральні, lateralis. Утворення, розташовані на серединній площині називають серединними, medianus. Наприклад, щока розташовується латеральніше за крило носа, а кінчик носа — серединна структура. Якщо орган лежить між двома сусідніми утвореннями, його називають проміжним, intermedius.

Утворення, розташовані ближче до тулуба будуть проксимальними стосовно віддаленіших, дистальних. Ці поняття справедливі також і при описі органів. Наприклад, дистальний кінець сечовіда проникає в сечовий міхур.

Центральний —, що знаходиться в центрі тіла або анатомічної області;
периферичний — зовнішній, віддалений від центра.

При описі положення органів, що залягають на різній глибині, використовують терміни: глибокий, profundus, і поверхневий, superficialis.

Поняття зовнішній, externus, і внутрішній, internus, використовують при описі положення структур стосовно різних порожнин тіла.

Терміном вісцеральний, visceralis (viscerus — внутрішність) позначають приналежність і близьке розташування з яким-небудь органом. А паріетальний, parietalis (paries — стінка), — означає таки, що має відношення до якої-небудь стінки. Наприклад, вісцеральна плевра покриває легені, у той час як паріетальная плевра покриває внутрішню поверхню грудної стінки.

В анатомії тварин і людини прийняте поняття про основні проекційні площини.

• Вертикальна площина розділяє тіло на ліву і праву частини;
• фронтальна площина розділяє тіло на дорсальну і вентральну частини;
• горизонтальна площина розділяє тіло на краніальну і каудальну частини.

• 
  Головні анатомічні площини людського тіла, медіальну (червоним), парасагітальна (жовтим), фронтальна (синім) і аксіальна (зеленим)
• 
  Медіально-сагітальний розріз людського черепа, Леонардо да Вінчі, 1489 р.

Терміном згинання, flexio, позначають рух одного з кісткових важелів навколо фронтальної осі, при якому кут між кістками, що зчленовуються, зменшується. Наприклад, коли людина сідає, при згинанні в колінному суглобі зменшується кут між стегном і гомілкою. Рух у протилежному напрямку, тобто, коли відбувається випрямлення кінцівки або тулуба, а кут між кістковими важелями збільшується, називається розгинанням, extensio.

Виключенням є гомілковостопний (надтаранний) суглоб, у якому розгинання супроводжується рухом пальців нагору, а при згинанні, наприклад, коли людина стає на кінчики пальців, пальці рухаються донизу. Тому згинання стопи називають також підошовним згинанням, а розгинання стопи позначають терміном тильне згинання.

Рухами навколо сагітальної осі є приведення, adductio, і відведення, abductio. Приведення — рух кісти в напрямку до серединної площини тіла або (для пальців) до осі кінцівки, відведення характеризує рух у протилежному напрямку. Наприклад, при відведенні плеча рука піднімається убік, а приведення пальців веде до їх змикання.

Під обертанням, rotatio, розуміють рух частини тіла або кісти навколо своєї поздовжньої осі. Наприклад, поворот голови відбувається завдяки обертанню шийного відділу хребта. Обертання кінцівок позначають також термінами пронація, pronatio, або обертання досередини, і супінація, supinatio, або обертання назовні. При пронації долоня вільно висячої верхньої кінцівки повертається дозаду, а при супінації — допереду. Пронація і супінація кисті здійснюються завдяки проксимальному і дистальному променево-ліктьовии суглобам. Нижня кінцівка обертається навколо своєї осі переважно за рахунок тазостегнового суглоба; пронація орієнтує носок стопи усередину, а супінація — назовні. Якщо при русі навколо всіх трьох осей кінець кінцівки описує окружність, такий рух називають круговим, circumductio.

Антероградним називають рух по ходу природного струму рідин і кишкового вмісту, рух же проти природного потоку називають ретроградним. Так, рух їжі з рота в шлунок антероградний, а при блювоті — ретроградний.

• Кісткова термінологія

• Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.

• Проксимальний /Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України