Ходжа Мір Дард

Походив з родини суфіїв. Син Ходжи Мухаммада Насира Андаліба, голови мухаммадського напрямку Муджадідської гілки суфійського ордену (тарікату) Накшбанді. Здобув домашню освіту: знав арабську та перську мови, вивчав музику, суфійські канони. Замолоду здійснив хадж до Мекки, звідси отримав додаток до імені Ходжа. У 1749 році успадкував від батька посаду очільника мухаммадського напрямку суфіїв у Делі. Внаслідок походів Надир-шаха та Ахмад-шаха Абдалі вимушений був залишити Делі й перебратися на деякий час до Лакхнау, де займався філософською працею та складання віршів.

Мір Дард продовжував лінію тих поетів урду, у творчості яких відчувалася і мусульманська, і індуська традиції. Будучи суфієм, він поклонявся індуської богині красномовства — Сарасваті, володів не тільки аруза, а й санскритської поетикою, зокрема аланкара (поетична прикраса), серед яких надавав перевагу «шлеш» (грі слів) і «ямак» (вживанню одного слова в різних значеннях). Велику частину творчості Дарда склали газелі. За каноном газель — вірш про нерозділене кохання, і у земному і в містичному плані в ньому повинні звучати біль, страждання і сльози. Звідси псевдонім «Дард», тобто біль.

Також у доробку Мір Дарда є метафізична праця з філософії «Ільм-ул-Кітаб», яку написано перською мовою. Цією мовою створено збірку містичних афоризмів та приказок — «Чахар Різалат».

• Homayra Ziad, "Poetry, Music and the MuHammadī Path: How Khvājah Mīr Dard Brought Three Worlds Together in Eighteenth-Century Delhi, " Journal of Islamic Studies, 21,3 (2010), 345—376.
• Дард // Краткая литературная энциклопедия. Т. 2. — 1964