Холістична освіта
Холістичне навчання (холістична освіта) — це концепція створення навчального процесу, що дивиться на цілісність сприйняття людиною інформації через поєднання фізичного, естетичного, інформаційного, емоційного, аудіо-візуального та духовного джерел сприйняття інформації[1]. Людина в холістичній освіті також сприймається як цілісна особа, що має потребу у гармонійному поєднанні різних джерел інформації для навчання та розвитку[2]. Холістична освіта базується на засадах філософії холізму.
Історія розвитку холістичного навчання
Основи холістичного навчання беруть початок у гуманістичній педагогіці й набувають популярності у 1970-х роках. У 1979 році в Каліфорнійському університеті Сан-Дієго відбулася перша конференція на тему «Холістична освіта». У 1988 році вийшла книга канадського педагога Джона Міллера «Холістична навчальна програма» («Holistic Curriculum»), в якій окреслено основні принципи холістичного навчання та їхнє практичне застосування.
Базові принципи холістичного навчання
- зв'язність (connectedness) — перехід від фрагментального підходу у навчальній діяльності до підходу, який створює зв'язки на кожному рівні навчання;
- включення (inclusion) — застосування широкого спектра навчальних підходів для людей з різними потребами;
- рівновага (balance) — розпізнавання та підтримка взаємодоповнювальних аспектів особистості (наприклад, аналітичне та інтуїтивне мислення).[3]
Джерела
- Сундук, Р.В. (2007). ІДЕЇ ХОЛІСТИЧНОГО НАВЧАННЯ У РЕФОРМУВАННІ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ ПОЛІПАРАДИГМАЛЬНОСТІ (Українська). Умань: Уманський державний педагогічний інститут. с. 5.
- “Доростете до формальної освіти — приходьте” / Практики. BiggggIdea. Процитовано 1 грудня 2018.
- Трамбовецька, Наталія (2017). Абетка фасилітації "Тобто" (Українська). Київ: ГО "Інша Освіта". с. 53.