Храпай Григорій Архипович

Народився 6 серпня 1907 року (за старим стилем) в селі Обтове (зараз Кролевецький район, Сумська область).

До війни служив на Чорноморському флоті, а після звільнення в запас жив і працював в Одесі. У 1934 році вступив до школи пілотів. Разом з іншими льотчиками бомбардувальників свого полку брав участь у боях проти білофінів на Карельському перешийку. Вже тоді командування відзначало його високу бойову майстерність.

З перших днів німецько-радянської війни Григорій Храпай став вести бій швидкісними бомбардувальниками. Громлячи ворога, виявляв холоднокровність, безстрашність, мужність. Таким був і його останній політ на п'ятий день війни. Про цей подвиг пам'ятає колишній льотчик 33-го авіаполку, офіцер запасу Микола Лазуренко, який нині проживає у Вінницькій області.

«24 червня дев'ятка радянських бомбардувальників вилетіла в район на північ від Бродів. У невеликої річки льотчики побачили скупчення німецьких бронетранспортерів, танків. Очевидно, противник хотів з ходу форсувати водну перешкоду, але болотисті берега не дозволили рухатися далі. Працювали сапери, готувалися гати. А літаки нашої ескадрильї, наблизившись до річки, знизилися і стали бомбити загарбників. Важкі авіабомби розбивали танки, піднімали фонтани землі. Внизу — паніка. Кілька танків вийшли на зроблену гать, щоб рванути вперед.

У строю бомбардувальників у цей час загорівся літак капітана Григорія Храпая.

Що робити?

Рішення визріло миттєво: знищити танки, які намагалися форсувати річку. Твердою рукою відважний льотчик повів палаючий літак на обрану ціль. „Гину за щастя народу!“ — передав по радіо Храпай, коли його машина кометою падала на бойову техніку ворога».

Вдалося встановити прізвища відважних бойових товаришів старшого лейтенанта Храпая, з якими він здійснив такий героїчний подвиг. Штурманом бомбардувального екіпажу був лейтенант Філатов, стрільцем-радистом — старший сержант Тихомирів.

Про подвиг льотчика Храпая написані вірші. Його однополчанин Курін присвятив йому такі рядки: