Обтове

Село Обтове розташоване в північній частині Кролевецького району, на лівому березі річки Реть, за 15 км від районного центру м. Кролевець.

Вище за течією Реті, на відстані 4 км розташоване село Реутинці, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Погорілівка, на протилежному березі - село Губарівщина.

Село поділене на декілька місцевостей: Ардаган, Центр, Кінашівка (в давнину хутір Кунашівка), Берег, Гарустівка.

Місцевості біля села: Пастовень, Великий міст, Вербичка, ГЕС, Вила, Білогриве, Сухарівка, Залісок.

Лісові масиви біля села: Крикунка, Обірки, Бродок, Бране́ць, Соснина.

Озера і ставки: Галькове (Чванисте), Сажалка.

Понад 400 років тому серед лісів та озер на лівому березі р. Реть утворилось невелике поселення. Його мешканці займались мисливством, рибальством, обробітком землі і торгівлею. Скуповували зерно у навколишніх селах і оптом продавали його, сплавляючи баржами в інші місця по річках Мозирка і Реть. Відтак назва села походить від оптової торгівлі.

На думку О. Лазаревського, Обтове було засновано на початку XVII ст. Село знаходилось у володінні польського пана Франциска Вішли, про що свідчать документи Чернігівської єпархії. У 1689 р. село було передано у володіння українському сотнику Петру Михайловичу Забілі. В той час Обтове належало до Коропської сотні Ніжинського полку.

Під час «Північної війни» 1700-1721 рр. Росії з Швецією події якої торкнулися нашого села. У 1708 році війська Карла 12 знаходилися в Новгород-Сіверську. Головна квартира знаходилась в с. Горки на р. Десні. Туди прибув гетьман Іван Мазепа з кількома тисячами козаків, що підтримували його. Паралельно з російськими військами рухалася російська армія на чолі з Петром 1.

Найбільші сутички в нашому краї між російськими і шведськими військами відбулися наприкінці 1708 року під селом Чапліївка. При переправі шведських військ через р. Десну загинуло з обох сторін багато воїнів, особливо шведів. Їх загони рухалися від с. Чапліївки до села Обтове прокладаючи у болотній місцевості мости та гаті, до с. Лукнів. У середині ХІХ століття нею проходила воєнна дорога з Обтова через Чапліївку на Собич довжиною 38 верст 92 сажні, з яких одна верста і 358 сажень йшли по гатях, тобто греблями по болотах. У мирний час ця дорога виконувала транспортну або торгову функцію, як частина довгої дороги від кордону з Орловською губернією (Грем’яч) до кордону з Київською губернією через Новгород – Сіверський, Собич, Чапліївку, Обтове, Кролевець, Конотоп. Дорога утримувалась селянами навколишніх сіл. Вартість провозу товару становила 15 – 25 коп. сріблом зі 100 верст з пуда. Надійною дорога вважалася в снігові зими, а в малосніжну, теплу зиму рух вантажів був надзвичайно тяжким. Обтівська дорога діяла допоки Собич був у межах Кролевецького повіту, а в 1923 році він увійшов до складу новоутвореного Клишківського району разом з Тиманівкою та Чапліївкою. Ще одні свідки тих часів, шведські могили (кургани) розташовані за шість кілометрів посеред поля при дорозі з Обтова на Лукнів. Могили, за переказом, не можна розкопувати, бо там поховані «заразні» солдати.

Як писав у своїй скарзі Іван Забіла, «под час шведской руины, когда Мазепа Десну переправил, с войском прийдя в Обтов, зруйновал и выпалил нашу отчину и дом наш велел разграбить* со всем, что было нажитку; тогда ж и коней стадо неученое, на пакость, пистолем велел позабивать, за то, что не давалось ловиться». Автор супліки, маючи у 1708 році 18–19 років, пізніше згущував фарби про родинні втрати, аби добитися у Глухові певних преференцій. Справді, під час нічної стоянки на лугах шведи грілися, розпалюючи великі скирти сіна, яких тут налічувалося кілька сотень. Крім того, гетьманські урядовці для забезпечення руху війська реквізовували коней. Найпевніше, власники Обтового все ж зазнали збитків під час гатіння прибульцями підмерзлого болота між їхнім населеним пунктом і Лушниками коли була нашвидкуруч зроблена кілометрова гребля. Але село знову відродилось, й у 1717 році в селі мешкало 174 сім’ї селян-кріпаків. За часів панування Забіли у селі збудовано 7 водяних млинів, 2 суконні валяльні. Також є відомості про вироблення високоякісного обтівського пива, яке Забіли надсилали і своїм родичам, і Рихлівському монастирю, і навіть Мазепі.

Своїй дочці Харитині Забіла взяв у прийми полковника Іваненка, якому й передав свої володіння.

Населення збільшувалось, село розбудовувалось. За панування Іваненка збудовані 2 цукроварні, 3 горілчані заводи. Розвивалось бондарство, кушнірство (вичинка шкіри), на полях вирощували зернові, технічні культури, розводили корів холмогорської породи.

У першій половині XVII ст. в с. Обтове відкрито церкву. У 1781 р. священик знайшов під престолом храму антиміс, освячений митрополитом Петром Могилою. Відомо що Петро Могила помер у 1674 р., то цілком ймовірно, що храм Різдва Богородиці існував у селі і раніше, навіть тоді коли селом володів польський шляхтич Вишель.

Деякий час в кінці 1820-х - початку 1830-х рр. село належало графині Делонвіль, яка придбала його у місцевих поміщиків Забілл.

Історія села невіддільна від розвитку освіти. А починається історія розвитку школи у 1854 році. Заснована предводителем дворянства школа грамоти більше нагадувала селянську комору, і навчались у ній діти багатіїв, крамарів, панських управителів. Через 10 років церковно-приходська школа перейшла вже в інше приміщення. І коли в 1884 році відкрилась земська однокласна школа, її першою вчителькою стала Марфа Іваницька, яка пропрацювала в Обтовому 70 років. За самовіддану працю М.К.Іваницькій у 1948 році було присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР і вручено орден Леніна. Вдячні нащадки в 2003 році встановили на стіні школи меморіальну дошку.

У 1900 р. в Обтові проживав нащадок Харитини Іваненкової - пан Іваненко, про якого народ зберіг добру славу. Поміщик власної сім'ї не мав, але будучи людиною віруючою, в 1901 р. за власний кошт збудував красиву церкву з вісьмома куполами і вісьмома дзвонами (7 маленьких і один великий, відлитий за спеціальним замовленням, масою 140 пудів (2240 кг)).

У 1932 році, під час примусової колективізації, утворено колгосп "1 травня". У 1933 р. радянська влада вирішила зруйнувати церкву. Спочатку було знято дзвони і хрести і вивезено їх у невідомому напрямку. У 1934 -1936 рр. церкву зруйновано повністю. У 1936 р. 360 дворів селян об’єдналися в колгосп "Червоний жовтень".

2 вересня 1941 р. село окуповане німцями. Частину колгоспного майна евакуйована, а частину загарбано німцями. Рівно через 2 роки, 2 вересня 1943 р. село звільнено від окупантів.

Уродженці села Обтове прославились і в роки війни, і в мирний час. Гордістю села є людина-легенда - льотчик Григорій Храпай. За період війни було здійснено 327 таранів, але 23 червня 1941 року він це зробив вперше. Так ціною свого життя наш земляк виконав бойове завдання.

У 1951 р. колгоспи с. Обтове об'єднано в один "Зоря комунізму". У 1968 р. цей колгосп об’єднався з колгоспом "Газета "Правда"" з сусіднього с. Погорілівка в один - ім. Калініна (з 2000 р. ТОВ "Десна").

Обтівська загальноосвітня школа I-III ступенів

Сільський Будинок культури

Приміщення сільської ради.

На сьогодні на території сільської ради діють загальноосвітня школа I-III ступенів, дитячій дошкільний заклад. Нині в школі навчається 98 дітей, така ж перспектива проглядається і на наступні роки. В цьому році школу закінчили 7 чоловік, торік - 9, більшість з них вступила на навчання до вишів.

На території сільської ради функціонують Будинок культури, 2 медичні установи фельдшерський пункт у с. Погорілівка, АЗПСМ в с. Обтове, аптека, відділення зв’язку, храм Різдва Пресвятої Богородиці.

У 2000 році на базі колгоспу ім. Калініна було створено ТОВ «Десна». Воно спеціалізується, як і до цього, на вирощуванні зернових, овочевих культур, розвитку м’ясо-молочного виробництва, обробляє до 6 тис. га землі.

Чимало місцевих жителів добросовісно трудиться нині в ТОВ «Десна» — на полях і фермах. З малоперспективної виросла нова молочно-товарна ферма, де працюють близько 30 чоловік. Нині тут утримується 300 корів, планується вже найближчим часом довести чисельність до 500, і цьому є всі передумови. Надій на корову торік становив майже 5,5 тис. кг (передбачається надоювати до 6 тис. кг, що досягається й завдяки міцній кормовій базі, ставленню до роботи персоналу). До 6 тис. га обробляється на сьогодні в цьому товаристві. Один з тракторних станів розташований безпосередньо в Обтовому,тут же — й майстерня для ремонту техніки.

Вміють селяни працювати, вміють і відпочивати. 2011 року, вперше після двадцятирічної перерви в Обтовому було організовано свято проводів зими. Також в селі діє жіночий вокальний колектив СБК «Калина».

В 2012 р. розпочато капітальний ремонт приміщення школи, на який буде витрачено понад 146 тис. грн. Також в селі були проведені роботи з покращення вуличного освітлення. В 2013 р. розпочато ремонт даху в дитячому садочку. Результативність роботи керівництва територіальної громади та всіх жителів села в останні роки підтвердило зайняте перше місце у конкурсі «Село найкращого благоустрою та громадського порядку».

• Через сприятливі умови для будування гребель та млинів, село в давнину було одним з осередків млинарського промислу. У 1727 р. в селі було п’ять млинів на 10 хлібних кіл. На цей час більшістю з них вже володів Петро Забіла. [1]
• Наразі село є великим місцевим осередком з вирощування картоплі. Багато селян на своїх присадибних ділянка вирощують картоплю, закупати яку приїжджають навіть з півдня і сходу України.
• Між селами Обтове і Лукнів знаходилося кілька курганів, які серед місцевого населення звуться «Могіли», з наголосом на «о». Серед оброблюваного поля чітко видно залишки двох курганів, які розорюються щороку. Мешканці Обтового розповіли, що їх було більше. Це шведськімогили, які не можна розкопувати, бо там поховані «заразні» солдати. Той, хто розкопає, помре. [2]

• Дворянський рід Русобтовські-Могилянські
• Храпай Григорій Архипович (1917 - 24.06.1941) У перші дні Німецько-радянської війни військовий льотчик Григорій Архипович Храпай здійснив перший таран по наземній цілі.
• Іваницька Марфа Кирилівна З 1884 р. в однокласній земській школі працювала вчителькою Іваницька Марфа Кирилівна, що пропрацювала на освітянській ниві 67 років. У 1948 р. за самовіддану працю нагороджена орденом Леніна. а в 1952 р. їй присвоєно звання "Заслужений вчитель Української РСР"
• Шевченко Михайло Васильович - український поет. Народився 19 серпня 1947 року в селі Обтове. Оспівує у своїх віршах рідне село і Україну.