Храпко Галина Іванівна

Галина Іванівна Храпко (народилася 14 січня 1975(19750114) в селі Русилів Бучацького району Тернопільської області) — український журналіст, кіно- і телепродюсер, громадський діяч, експерт Українського культурного фонду, член Громадської Ради при Держкіно, член Української Телевізійної Академії (Гільдія продюсерів), член Української Кіноакадемії.

Галина Храпко
Народилася 14 січня 1975(1975-01-14) (47 років)
село Русилів Бучацького району Тернопільської області
Громадянство  Україна
Національність українка
Місце проживання  Україна, Київ
Діяльність кіновиробництво
Відома завдяки журналістка, кіно- і телепродюсер, громадський діяч
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Діти має трьох синів

Життєпис

Середню освіту здобула у Соколівській середній школі. Під час навчання дописувала до районної та обласної газети.[1]

Випускник школи «Юний журналіст» при редакції Тернопільської обласної газети «Вільне життя» (1991). Автор публікацій у районній газеті «Нова доба» (м. Бучач).

У 1998 році закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1998, спеціальність – журналістика). У 2010 році стала фахівцем зі спеціальності «Маркетинг, бізнес-планування, інформаційні технології», закінчивши Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації Національного педагогічного університету ім. Н. П. Драгоманова.

У 2016 пройшла продюсерській інтенсив у New York Film Academy.

Паралельно з навчанням у 1993—1994 працювала кореспондентом газети «Київські відомості». З 1994 по 2005-й працювала у творчому об'єднанні «Громада» на Першому національному телеканалі в редакціях економіки, військово-патріотичних та культурологічних програм, як спецкореспондент, журналіст, старший редактор.

З 2004 по 2010 – автор і керівник програми «Ключовий момент» з ведучою Наталією Сумською (телеканал «Інтер»).[2] За цей час було підготовлено 999 ефірних епізодів.

З 2005 року автор і ведуча рубрики «Постскриптум Ключового моменту» (примирення та зустрічі рідних і близьких людей у домівках учасників програми). Неодноразово проєкт здобував нагороди Всеукраїнської премії «Телетріумф».[3].

З грудня 2010 і до лютого 2012 працювала в Управлінні КМДА з питань організації заходів Чемпіонату Європи з футболу ЄВРО-2012 (начальник відділу промоцій).

З лютого 2012 — кінопродюсер ТОВ «Стар Медіа».

Одружена, має трьох синів.

Продюсерська фільмографія

  • 2015 «Жереб долі» (4 с./мінісеріал/мелодрама)
  • 2015 — «Особистий інтерес» (2 с./мувік/детективна мелодрама).
  • 2015 «Вирок ідеальної пари» (4 с./мінісеріал/кримінальна мелодрама)
  • 2017 — «Мама для Снігуроньки» (4 с./мінісеріал/мелодрама).
  • 2018 — «Два полюси любові»(4 с./мінісеріал/мелодрама)[4]
  • 2018 — «Тінь кохання»(4 с./мінісеріал/мелодрама)
  • 2018 — «Родинні зв'язки» (4 с./мінісеріал/мелодрама)[5]
  • 2018 — «Секс і нічого особистого» (прокатний фільм, асоційований продюсер)
  • 2019 — «Родинні зв’язки-2» (8 с./серіал/мелодрама)
  • 2019 — «Подорожники» (16 с./серіал/сімейна комедія)
  • 2019 — «У неділю рано…» (24 с./серіал/мелодрама)
  • 2020 — «Виховання почуттів» (4 с./мінісеріал/мелодрама)
  • 2021 — «Таємне кохання. Повернення» (16 с./серіал/мелодрама).

Громадська і благодійна діяльність

Опікується творчою молоддю — проводить майстер-класи з кінодраматургії та кіновиробництва для студентів Національного театрального університету імені Карпенка-Карого, благодійні майстер-класи та просвітницькі заходи для учнів старших класів українських шкіл.[6][7].

Примітки

Посилання

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.