Хрущовська антирелігійна кампанія

Хрущовська антирелігійна кампанія (Хрущовські гоніння на релігію) — період загострення боротьби з релігією в СРСР, пік якого припав на 1958—1964 роки. Названа по імені керівника країни в той час — Першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. Саме Хрущову приписувано нібито дану в кінці 1950-х років публічну обіцянку до кінця Семирічки, тобто до 1965 року (в деяких джерелах — до 1975 року, до 1980 року) «показати останнього попа по телевізору».

Ініціатор кампанії — М. С. Хрущов

Багато дослідників і релігійних діячів сходяться на думці, що хрущовська кампанія стала найважчим часом для релігійних організацій СРСР у післявоєнний період[1][2][3][4][5]. Так, відомий правозахисник і православний священик Георгій Едельштейн (під час кампанії був мирянином) охарактеризував її як «хрущовський шабаш»[6].

Примітки
  1. Жизненный путь и архипастырское служение в Канаде архиепископа Пантелеимона (Рудыка) (К юбилею 50-летия учреждения Эдмонтонско-Канадской епархии Московского Патриархата)
  2. Загуляев Арсений Гонение на Церковь при Хрущеве: пять историй // журнал «Нескучный сад»
  3. Иерей Александр Махов, И.
  4. Рева Анастасия Служение длиною в жизнь Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.
  5. Якунин Г.
  6. Протоиерей Георгий Эдельштейн.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.