Якунін Гліб Павлович

Гліб Якунін у 60-70-ті роки був одним з найбільш діяльних учасників правозахисного руху. Разом зі священиком Миколою Ешліманом, Якунін написав відкритого листа в 1965 році до патріарха Московського Алексія I, в якому стверджував, що Церква повинна бути звільнена від тотального контролю Радянської держави. У відповідь на це йому заборонено продовжувати своє священиче служіння у парафії в травні 1966 р. Олександр Солженіцин підтримав Гліба Якуніна та Миколу Ешлімана у своєму листі до Патріарха Алексія.

У 1976 році він створив християнський комітет захисту прав віруючих в СРСР. Він опублікував кілька сотень статей про придушення релігійної свободи в Радянському Союзі. Ці документи використовувалися дисидентами всіх релігійних конфесій. 28 серпня 1980 року Якунін був заарештований та засуджений за антирадянську агітацію. Він утримувався в КДБ в Лефортовській тюрмі до 1985 року, а потім у трудовому таборі «Пермь 37». Пізніше він був покараний примусовим поселенням у Якутії.

Глібу Якуніну було дано амністію в березні 1987 року під керівництвом Михайла Горбачова. Йому дозволили повернутися в Москву і знову працювати священиком у 1992 році.

На початку 90-х років зайнявся активною політичною діяльністю, став співголовою руху «Демократична Росія».

У 1990 році обраний народним депутатом РРФСР, був заступником голови Комітету Верховної Ради РФ зі свободи совісті. Як депутат Верховної Ради, а згодом Держдуми Росії, брав участь в оприлюдненні архівних матеріалів, що свідчили про співпрацю номенклатури Московської Патріархії з КДБ.

Гліб Якунін був членом комітету, створеним для розслідування радянських спроб державного перевороту 1991 року під головуванням Л. Пономарьова, і таким чином отримав доступ до таємних архівів КДБ. У березні 1992 року він опублікував матеріали про співпрацю Московського патріархату та КДБ.

У 1993 році Російська православна церква наклала заборону на участь священиків у виборах до органів представницької і виконавчої влади. Однак Гліб Якунін цьому рішенню не підкорився, був обраний депутатом Держдуми (1993—1995 роки), але був позбавлений сану священика. У 1997 році за непокору священоначальству був відлучений від Російської православної церкви.

Помер у віці 80 років після тривалої хвороби 25 грудня 2014 року.

• (рос.) О сотрудничестве РПЦ и спецслужб (телеканал «Дождь»)