Хуан Кабеса-де-Вака

• Хуа́н Кабе́са-де-Ва́ка (ісп. João Cabeça de Vaca) — в іспанських документах
• Жуан Кабе́са-де-Ва́ка (порт. Juan Cabeza de Vaca) — у португальських документах.
• Іва́н, або Йоа́нн (лат. Ioannes) — у латинських документах.
• Хуа́н Ферна́ндес (ісп. Juan Fernandes) — по батькові
• Хуа́н Бу́ргоський (ісп. Juan de Burgos) — за назвою єпископства.
• Хуа́н Кої́мбрський (ісп. Juan de Coímbra) — за назвою єпископства.
• Хуа́н Куе́нківський (ісп. Juan de Cuenca) — за назвою єпископства.
• Хуа́н Кабе́са-де-Ва́ка-і-Торрес-Басан (ісп. Juan Cabeza de Vaca y Torres Bazán) – повне ім'я.

Хуан Кабеса-де-Вака народився у Кастилії. Точна дата і місце його народження невідомі. Він був братом Педро Фернандеса Кабеси-де-Ваки, магістра Ордена Сантьяго, який загинув під час облоги Лісабона 1384 року[1].

До призначення єпископом Хуан працював деканом Толедського собору. 12 лютого 1377 року його поставили головою Коїмбрської діоцезії в Португалії[1].

Під час церковного розколу 1378 року Хуан виступив прибічником авіньйонського антипапи Климента VII[1].

На початку чергової португальсько-кастильської війни 1381 року португальський уряд звинуватив коїмбрського єпископа Хуана у підтримці кастильців й кинув до в'язниці[1]. Про це згадує лист антипапи від 1 травня 1387 року адресований єпископам Толедо і Севільї[1].

1382 року Хуан брав участь у розробці португальсько-кастильського мирного договору разом із лісабонським єпископом Мартіном Саморським і гуардським єпископом Афонсу Коррейєю[2]. За умовами цієї угоди португальська інфанта Беатриса, донька португальського короля Фернанду I, мусила одружися із кастильським королем Хуаном І[2].

Наприкінці 1383 року, з початком португальського міжкоролів'я, Хуан увійшов до числа про-кастильської партії, що виступала за об’єднання Португалії й Кастилії під владою кастильського короля Хуана І. Коли в Лісабоні спалахнуло повстання патріотів, коїмбрський єпископ підтримав вторгнення кастильських військ. Ймовірно, після поразки під Лісабоном, обрання новим королем Жуана І та розгрому кастильців під Алжубарротою, Хуан покинув Португалію, повернувся до Кастилії й роками не відвідував своєї діоцезії.

15 листопада 1396 року новий авіньйонський антипапа Бенедикт XIII призначив Хуана єпископом Куенкським[1]. На нових землях він сприяв розвитку монастирів. 1405 року єпископ перетворив міську синагогу на Церкву святої Марії[1].

14 березня 1407 року Хуана призначили єпископом Бургоським[1]. Наступного року він збудував у Бургосі красиву Церкву святого Миколая[1].

1408 року Хуан брав участь у Гвадалахарських кортесах, про що свідчить хроніка короля Хуана ІІ[1]. Він також відвідував Перпіньянський собор, скликаний антипапою Бенедиктом XIII[1]. Останній цінував бургоського єпископа й утримував при собі близько 2 років. Хуан виконував доручення антипапи, зокрема був його легатом до французького короля Карла VII[1].

1410 року Хуан повернувся до Бургоса й дарував єронімітам Монтекорбанський монастир святої Марії біля Санатадера[1]. У 1411—1412 роках він провів синод Бургоської діоцезії[1].

Хуан помер 12 січня 1413 року в Бургосі, Кастилія. Його похвали у Бургоському соборі, в каплиці Івана Хрестителя. У XVI столітті на його могилі встановили кам’яний надгробок з помилковою датою смерті «1412»[1].

• Declaración sobre los diezmos de Moya y del Cabildo y una Declaración para que cobre la Iglesia el diezmo de Tragacete (ms.), s. l., s. f.

хроніки, статті

• Copilacion de las Cōstituciones Synodales antiguas y nueuas del Obispado de Burgos: mandada hazer por el Ilustrísimo Señor don Iñigo Lopez [...], Burgos, Pedro de Medina Alcalá, 1534.
• Muñoz y Soliva, T. Noticias de todos los Iltmos. Señores obispos que han regido la diócesis de Cuenca, Cuenca, Imprenta de F. Gómez e hijos, 1860, p. 130-136, 573.
• Gams, P. B. Series episcoporum Ecclesiae Cae [...], vol. I, Ratisbonae, G. J. Man, 1873, p. 17, 31, 96.
• Sigüenza, J. de. Historia de la Orden de San Jerónimo, en Nueva Biblioteca de Autores Españoles, № 8, vol. I, Madrid, Bailly- Bailliere e hijos, 1907, p. 152-154.
• Escagedo Salmón, M. Monte-Corbán. Apuntes para la crónica del antiguo gran monasterio de Jerónimos [...], Torrelavega, Imprenta y Librería de A. Fernández, 1916, p. 41-56.
• Puig y Puig, S. Episcopologio de la sede barcinonense. Apuntes para la historia de la Iglesia de Barcelona y sus prelados, Barcelona, Biblioteca Balmes, 1929, p. 175-183, 492-496, 505-530.
• Serrano, L. El Obispado de Burgos y Castilla Primitiva desde el siglo V al XIII, vol. II, Madrid, Instituto de Valencia de Don Juan-Hispanic Society of America, 1935, p. 400-405.
• Rosell, C. Crónica de Don Juan Segundo, año VIII (1408), vol. LXVIII, Madrid, Atlas, 1953 (col. Biblioteca de Autores Españoles), p. 302- 303.

довідники

• Index Bio-Bibliographicus Notorum Hominum, vol. 30, Osnabrück, Biblio Verlag, 1983, p. 191.
• Mansilla, D. Burgos y Episcopologio; Sanz, C. Cuenca-Episcopologio // Q. Aldea Vaquero, T. Marín Martínez y J. Vives Gatell (dirs.), Diccionario de Historia Eclesiástica de España, vol. I, Madrid, Consejo Superior de Investigaciones Científicas, Instituto Enrique Flórez, 1972, p. 294, 655, respect.
• Ruiz, S. Cabeza de Vaca (Juan) // Dictionnaire d'histoire et de géographie ecclésiastiques. — Paris, 1949. — V. 11, Col. 28.
• Rodríguez de la Torre, Fernando. Cabeza de Vaca y Torres Bazán, Juan // Diccionario Biográfico Español... Madrid: Real Academia de la Historia, 2010. Vol. 10.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хуан Кабеса-де-Вака