Художник Матіс

Художник Матіс працює над розписом вівтаря у монастирі Антонітерхоф (св. Антонія). Раптово в монастирі перед ним з'являється поранений ватажок повсталих селян Швальб зі своєю дочкою Регіною, переслідуваний ворогами. Швальб, побачивши майстерно розписаний вівтар, здивований майстерністю художника, і в той же час він ніяк не може зрозуміти, як розумний та талановитий художник може витрачати стільки сил і часу на живопис в такий час, коли зараз, в озброєній боротьбі вирішуються долі світу та справедливості. Матіс збентежений словами Швальба. Рятуючи його від ворогів, художник вирішує залишити мистецтво та приєднатися до повсталих селян.

У Майнці в розпалі боротьба між католиками та лютеранами. До міста приїжджає архієпископ Альбрехт. Настоятель собору фон Поммерсфельден доносить йому про те, що його придворний живописець Матіс врятував життя ватажку заколотників Швальбу та вимагає жорстоко покарати художника. Однак Альбрехт цінує талант художника і не поспішає з покаранням. Матіс залишає своє місце у архієпископа і йде до повсталих.

Матіс прощається зі своєю нареченою Урсулою. Тим часом юрби повстанців спалюють на площі лютеранські «єретичні» книжки. Заради примирення архієпископ готовий скласти з себе духовний сан, стати світським правителем та одружитися з лютеранкою Урсулою, примиривши в такий спосіб обидві партії. Урсула повинна послужити «спокутною жертвою» в цій складній політиці.

Повсталі селяни, у війську яких тепер знаходиться Матіс, захоплюють володіння графа Хельфенштайна. Після короткого «суду» вони страчують графа, знущаються над його дружиною, грабують церкву та оскверняють образ Богоматері. Обурений цією сценою Матіс виступає на виручку графині та розтерзаного образу Матері Божої. Тоді селяни накидаються на самого художника. У бійці йому загрожує загибель, проте раптово з'явився Швальб і повідомляє про наближення війська ландскнехтів під проводом генерала Труксеса фон Вальдбург. Селянська армія не здатна протистояти армії і в битві Швальб гине. Матісу тепер загрожує загибель від рук княжих військ, але його несподівано рятує графиня Хельфенштайн, яка пам'ятає його допомогу проти лиходіїв.

Весілля Урсули з кардиналом-архієпископом скасовується. Альбрехт вирішує в цей важкий час піти зі світу та стати відлюдником.

Після поразки селян художник Матіс та дочка Швальбе, Регіна, охоплені жахом, тікають до лісу. На привалі Матіс впадає в забуття. Йому ввижаються демони та монстри, посланники Сатани, що спокушають художника багатствами, владою, розпусними красунями та нечистими знаннями магії. Матіс раптово бачить себе святим Антонієм, спокушуваним демонічними силами. Хор чортів співає йому: «Твій найлютіший ворог — в тобі самому». Щоб розвіяти страшне марево, Матіс звертається з пристрасною молитвою до Спасителя, і чари розсіюються. Перед ним раптом з'являється Альбрехт та закликає повернутися до художньої творчості, забутої Матісом заради війни та боротьби.

Матіс знову живе в Майнці та працює у своїй майстерні. З ним його колишня кохана Урсула. Регіна, дочка Швальба, смертельно хвора. Матіс закінчує свою останню картину, що зображає Спасителя на хресті. Поглянувши на нього, Регіна бачить в образі розп'ятого свого батька. Після смерті дівчини Матіс покидає Майнц, бажаючи і собі гідної смерті на самоті, наодинці з самим собою.