Хуейцзу

Хуейцзу́, хуе́й (хуі-цзу, кит.: 回族, піньїнь: huí-zú) — один з 56 офіційно визнаних народів Китаю. Їхня відмінність від ханців полягає в тому, що вже впродовж багатьох століть вони сповідують іслам (ханафітського мазхабу) і є носіями ісламської культурної спадщини.

Мечеті хуі часто поєднують риси традиційної китайської та ісламської архітектури. На зображенні: мінарет Великої сіанської мечеті
Хуейцзу (Хуіцзу)
Кількість 10,586,087 (перепис 2010)[1]
Ареал  КНР
Близькі до: китайці, дунгани
Мова китайська
Релігія іслам

Історія

Рання історія

Китаємовні мусульмани мають різне походження. Іслам вперше проник до Китаю при династії Тан (618–907) двома не пов'язаними один з одним шляхами — північно-західним сухопутним, вздовж Великого шовкового шляху, і південно-східним морським. 742 року імператором була заснована мечеть у столиці Танської імперії Чан'ані, що знаходилася на Великому шовковому шляху — сучасному адміністративному центрі міста Сіань (зараз мечеть називається — Сіань чінг-джен да си (西安 清真 大寺 Xī-ān qīng-zhēn dà sì).

Дослідження

Професор Ху Чженьхуа вперше зіставив китайську ісламську культуру з ісламською культурою Центральної Азії. Його «Китайська національність хуей» була нагороджена другою премією Державного національного комітету та Міністерства культури КНР[2].

Див. також

    Примітки
    1. http://www.stats.gov.cn/tjsj/pcsj/rkpc/6rp/excel/A0201.xls
    2. Основоположник китайской кыргызологии, знаток кыргызской истории — профессор Ху Чжэньхуа[недоступне посилання з червня 2019]
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.