Хуейшань (храм)

Хуейшань (кит. 會善寺, піньінь: Huì shàn sì) — старовинний буддийський комплекс з храму і монастиря біля священної гори Суншань в китайській провінції Хенань. Як складова частина Історичних пам'ятників Денфен в «Центрі Неба та Землі» у 2010 році увійшов до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Інша назва храм Ваньшу. Декілька разів за історію руйнувався та відновлювався.

Хуейшань
Хуейшань. Взхід до головної зали
Хуейшань. Взхід до головної зали
34°29′36″ пн. ш. 112°59′55″ сх. д.
Країна  КНР
Місто Денфен
Конфесія буддизм
Тип буддійський храмd
Площа 68,2 га і 373 га
Будівництво 471 рік 520 рік
Основні дати:
520, 585, 972, 1471 роки
Відомі мешканці Міцзяо
Даоань
Стан діючий

Хуейшань
Хуейшань (Китайська Народна Республіка)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

З огляду на священний статус гори Суншань на цьому місті з давних давен споруджувалися святилища та храми. За часів імператора Мін-ді з династії Пізня Хань тут зведено було храм (в ньому молилася за здоров'я імператора), який в ході падіння династії було зруйновано. В часи династії Східна Цзінь у 326—334 роках зведено новий храм. В подальшому він також зазнав нищення.

Є одним з ранніх буддійських храмів. На цьому місці зведено в часи правління імператора Сяо Вень-ді з династії Півгнічна Вей імператорський палац. Завершено будівництво у 520 році імператором Сяо-мін-ді, який перетворив палац на буддійський храм. У 585 році імператор Вень-ді надав йому ім'я Сун'юе.

За перших правителів династії Тан тут відбувалося значне будівництво вівтарів та веж. Храм, під час поїздки до гори Суншань, відвідала імператриця У Цзетянь. Вона призначила настоятеля храму Міцзяо наставником імператора. Міцзяо і його учні стали засновниками вівтаря прийняття обітниць всередині монастиря. Згодом на території храмового комплексу оселився відомий послідовник чань-буддизму Даоань, який молився за процвітання країни.

В період П'яти династій Хуейшань зазнав занепаду, а в часи династії Пізня Лян його було зачинено. Відновлення відбулося за часи династії Північна Сун, зокрема головної зали. Тоді ж він отримав теперішню назву. У 972 році зведено величний вівтар.

За правління династії Юань у 1264 році отримав нове ім'я — Ваньшу, яке зберігав до 1295 року, коли повернув колишнє. Водночас в часи юаньського володарювання пережив піднесення, яке перервалося численними повстаннями 2-ї пол. XIV ст., що зашкодили будівлям храму. Великі ремонтні роботи відбувалися під правління представників династій Мін та Цін.

25 червня 2001 року уряд КНР визнав храм об'єктом національної спадщини. У 2010 році Хуейшань увійшов до переліку Всесвітнього спадщини ЮНЕСКО в Китаї.

Опис

Розташовано біля піку Цзіцуй гори Суншань, на північний захід від міста Денфен, на відстані від нього у 6 км. Загальна площа становить 68.2 га (буферна зона — 373 га). Оточений пишними лісами та численними річечками. Найчисленнішими є кіпаріси, яких нараховується близько 2000. Також численні тут дерева гінкго, з яких вирізняються 2 заввишки 20 м і завтовшки 4 м.

На території знаходяться також численні вежі, вівтарі, ступи, 33 стели періодів Тан, Мін, Цін, зображення будд, інші статуї. Головна будівля зовнішнє являє собою восьмикутну цегляну вежу, де відчуваються стилі Тан і Юань. В середині переобладнена у стилі цінської архітектури. Зали прикрашені фресками, виконаними в стилі, не характерному для традиційного китайського живопису.

Цікавинками храмового комплексу є великий залізний дзвін, що встановлено за наказом імператора Чжу Цзяньшень з династії Мін у 1471 році (він заввишики більше 1 м і вагою 650 кг); скляний вівтар (10 м заввишки і 8.46 м по періметру); скляний павіойн заввишки 4,5 м, що має форму пагоди; 3 шестисторонні цегляні вежі, кожна має висоту 1,5 м (поруч з павільйоном).

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.