Цвєткова Валентина Петрівна

Валенти́на Петрі́вна Цвєтко́ва (* 23 квітня 1917, Астрахань — † 26 листопада 2007, Ялта), український живописець, заслужений художник УРСР — 1985, народний художник України — 1997, з 1960 — член НСХУ. Нагороджена орденами Слави, Вітчизняної війни, орденом Княгині Ольги — 2007, медалями «За трудову відзнаку» та «За доблесну працю».

Цвєткова Валентина Петрівна
Народження 23 квітня 1917(1917-04-23)
Астрахань
Смерть 26 листопада 2007(2007-11-26) (90 років)
  Ялта
Країна  СРСР →  Україна
Діяльність художниця
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Життєпис

1935 року закінчила Астраханське художнє училище, вчителем був Власов Павло Олексійович. Протягом 1935—1938 років працювала в товаристві «Художник» в Астрахані.

У виставках почала брати участь з 1936 року, з 1952 — республіканських, 1955 — всесоюзних, 1965 — зарубіжних.

У 1938—1940 роках працювала в майстерні при ленінградському Будинку мистецтв.

Жила та працювала в Ялті, де проведено понад 20 її персональних виставок, 1960 — виставка в Києві. У складі Союзу художників СРСР з 1944 року, у Кримському відділенні — починаючи 1950-м.

Картини експонувалися в Болгарії, Канаді — 1970, США, Угорщині, Чехії, Франції — 1965 та 1967 — у Парижі — визнана однією з трьох найкращих художниць світу; у Японії.

До шанувальників її мистецтва належали Андре Моруа, Олександр Твардовський, Георгій Меліхов та Микола Глущенко.

Її твори:

  • «Бузок»,
  • «Голубі квіти»,
  • «Квітучий Крим» — 1985,
  • «Гліцинія» — 1986,
  • «Флокси»,
  • «Японська айва»,
  • «Японська магнолія» — 1998.

2002 року її іменем названо малу планету, котру відкрила Кримська обсерваторія.

2007 року художниця подарувала Ялті 75 своїх творів.

Стиль

Цвєткова сповідувала вільну, широку манеру, у якій вбачається інколи навіть чоловіча сила і розмах обраних композиційних і кольорових рішень, відзначає Ігор Шаров. Але, на його думку, в той же час, безумовно, ця вільність — це жіноче начало, це свобода у виборі фарб та відтінків, вишуканості їх сполучень. Художниця була завжди відкрита та безпосередня, емоційна й чутлива. Її творчості абсолютно непритаманні екстравагантність, позування і сліпе наслідування моди. Її квіти — світлі, невишукані і чисті, навіть у чомусь наївні, проте саме ця їх особливість вражає глядача, сприймається як істина і запам'ятовується, хвилює і не залишає байдужих.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.