Церит
Церит (англ. cerite; нім. Zerit m) — мінерал, гідроксилсилікат церію з кальцієм острівної будови.
| Церит | |
|---|---|
 | |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | Тригональна сингонія |
| Твердість | 5,5 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Церера[1] |
 Церит у Вікісховищі | |
За назвою малої планети (астероїда) Церери (W.Hisinger, J.J.Berzelius, 1804).
Синоніми: лантаноцерит, церит кремнистий, охроїт.
Опис
- 1. За Є. К. Лазаренком: (Ca, Fe)2 (TR)8 [SiO4]7•3H2O.
- 2. За К.Фреєм, Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: (Сe, Ca)9(Mg, Fe)Si7(O, OH, F)28.
- 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Ce9Fe(SiO4)6(SiO3OH) (OH)3.
Містить (%): CaO — 2,0; FeO — 2,0; Ce2O3+(Dy, La)2O3 — 67,0; SiO2 — 17,0; H2O — 12,0.
Сингонія тригональна (моноклінна, гексагональна). Дитригонально-скаленоедричний вид. Форми виділення: короткопризматичні кристали, суцільні зернисті маси, щільні дрібнозернисті аґреґати. Густина 4,65-4,91. Тв. 5,0-6,0. Колір коричневий (брудно-коричневий), жовтий, червоний (вишнево-червоний), сірий. Блиск жирний. Крихкий. Злом нерівний, скалковий. Знайдений в ґнейсах, аплітах, лужних пегматитах, карбонатних жилах. Супутні мінерали: ортит, монацит, торит, бастнезит.
Поширення
Зустрічається на рудниках Бастнес біля Ріддархіттона (Вестманланд, Швеція), штат Каліфорнія, Колорадо (США), штат Квінсленд (Австралія). Дуже рідкісний.
Див. також
Примітки
- Берцеліус Є. Я., Гізінґер В. ф. Cerium ein neues metal aus einer schwedischen Steinart, Bastnäs Tungestein genannt // Neuen Allgemeines Journal der Chemie / за ред. A. F. Gehlen, М. Г. Клапрот, S. F. Hermbstädt та ін. — 1804. — Т. 2. — С. 397–418.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Церит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Церит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.