Церква Воскресіння Христового (Кальне)

Церква Воскресіння Христового — парафія і храм греко-католицької громади Зборівського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Кальне Тернопільського району Тернопільської області.

Церква Воскресіння Христового
Країна  Україна
Ідентифікатори й посилання

Історія церкви

Урочисте освячення церкви відбулося на другий день Великодніх свят у 1811 році. Відтоді вона є храмом Воскресіння Господнього.

За сільськими переказами, її попередницею була старенька церква, розташована неподалік від сучасного приміщення сільської ради. Під час однієї з пожеж вона дуже постраждала. Обгорілу будівлю продали у село Красносільці Золочівського району Львівщини, а іншу, також дерев'яну, перевезли із Залізців.

Церква упродовж тривалого періоду підпорядковувалася Золочівському деканатові Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви.

У повоєнний період парафіян Кального на десятки літ радянська влада позбавила права молитися у рідній церкві. Та люди не віддали на неодноразові вимоги державних функціонерів церковні ключі. Щонеділі у свята таємно відчиняли церкву та самостійно, без священника, молилися, співали церковно-релігійних пісень. На похорони, сповіді хворих місцева влада дозволяла привозити священика із сусіднього с. Розгадова. Офіційний дозвіл від державної влади на відновлення у церкві богослужіння отримали восени 1987 року, але у приналежності до РПЦ. У 1992 році громада знову влилася в лоно УГКЦ.

21 вересня 2008 року під час відзначення 560-річчя першої писемної згадки про село при велелюдному зібранні парафіян Кального та навколишніх сіл за участю кардинала Любомира Гузара було освячено пам'ятник на могилі священника о. Луки Демчука, який був дідом по материнській лінії колишнього Глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара.

При церкві Воскресіння Господнього діють: Марійська дружина, спільнота «Матері в молитві», Вівтарна дружина.

Парохи
  • о. Душинський (1780-ті),
  • о. Петро Ляхович (1845—1855),
  • о. Іван Хромовський,
  • о. Петро Гупало,
  • о. Йосип Чировський (1877-1882),
  • о. Микола Янович (1883—1906),
  • о. Лука Демчук (1906—1928),
  • о. Микола Буряк (1928—1948),
  • о. Теодор Була (1952—1969),
  • о. Григорій Сироїд (1969—1986),
  • о. Павло Бук (1987),
  • о. Михайло Венгерак (1988—1992),
  • о. Володимир Шевців (1992—1995),
  • о. Григорій Зозуляк (1995—1999),
  • о. Олег Дідух (2000—2008),
  • о. Іван Гавдяк (з 2008).

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.