Церква Преображення Господнього (Новиця)

До 90-х років ХХ ст. історія релігійного життя села Новиця була спільною, і хоч в селі раніше і були дві церкви, вони були наче одним цілим. У 1917 р. під час штурму села російськими військами обидві церкви згоріли. Тоді люди збирались на богослужіння разом у тимчасовій церкві-бараці, а у 1928 р. було збудовано церкву-каплицю Собору Пресвятої Богородиці. У 1936 році розпочали будівництво великого храму, якого освятили вже у 1938 р. 1946 р. під тиском радянської окупаційної влади громада змушена була перейти під патронат Російської Православної Церкви. На початку 90-х років ХХ ст., коли Україна здобувала свою незалежність, віряни були свідомі того, що і в релігійному плані вони мають бути незалежними. Проте думки щодо цієї незалежності розійшлися. Одні вірили, що в скорому часі православні в Україні здобудуть автокефалію, інші ж вважали, що потрібно перейти до щойно вийшовшої з підпілля УГКЦ, бо діячі цієї Церкви зробили значний внесок в те, щоб Україна була незалежною. Православна громада відмовлялася надавати церкву в почергове використання.

Відновила свою діяльність громада УГКЦ у вересні 1990 року, коли в Новиці у каплиці Собору Пресвятої Богородиці першу Службу Божу з громадою УГКЦ відправив о. Микола Сімкайло (1952-2013) (з 2005 р. - Єпископ Коломийсько-Чернівецький. 1991 року в Хрестопоклонну неділю на місці колишнього цвинтаря та згорілої церкви закладено хрест і відслужено першу Літургію просто неба. Її відслужив декан Калуський о. Михаїл Бігун. Відтоді 10 років у заметілі та дощі, у люті морози та нестерпну спеку молилася громада УГКЦ разом із священиками о. Михаїлом Бігуном, о. Михайлом Матійцевим, о. Михайлом Чернегою, о. Юрієм Кузем, о. Ігорем Касіяном, о. Михайлом Данильцем, дяком Іваном Сусликом.

У 2001 році силами громади поставлено тимчасову церкву, а згодом — із благословення Господнього Єпископом Івано-Франківським Софроном Мудрим (1923-2014) закладено перший камінь і розпочато будівництво новї церкви. Початком будівництва опікувався о. Ігор Касіян і завершив о. Ігор Іванців. Храм споруджували за рахунок пожертв парафіян, їх сусідів та особливих жертводавців. До 2008 року храм вже був готовим до освячення, яке відбулось 19 серпня цього ж року. Це велике і радісне свято розділив з парафіянами Владика Володимир Війтишин, численне духовенство та гості з навколишніх сіл[1].

Хрестоподібний трикупольний храм розташований на під'їзді на "Гору" — горішньої частини села. Сині куполи храму гарно гармоніюють із золотими куполами дерев'яного храму, який розташований лише за 300 метрів, тому, якщо дивитись із в'їзду в село, ніби утворюється церковний комплекс.