Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Гадинківці)

Перша згадка про парафію датується XVI ст. На той час це була дерев'яна церква з дзвіницею. З XVIII ст. парафія і церква перейшли до Греко-Католицької Церкви.

• кін. XVII ст. — зведено дерев'яний храм.
• 1718 — з ініціативи о. Андрія Пашковського збудовано нову дерев'яну церкву на ґрунті віддавна освяченому.
• 1732—1733 — генеральну візитацію парафії здійснив о. Сильвестр Мальський, ЧСВВ[1].

	Село Гадинківці належить до ключа Чортківського. В цьому селі парох Андрій Пашковський за презентою ясновельможного пана Стефана Потоцького, старости теребовельського, ясновельможним о. Атаназієм Шептицьким 1717 року в Уневі висвячений. Пияк добрий, часто, а власне завжди упивається і з людьми свариться. Книжки Євангелія, Служебник, Шестодник, і Тріодь цвітна йому належать. Церква Введення Пр. Богородиці порядна, під ґонтами, двері замикані на замок, Іконостас з образами сницерської роботи, під срібло належно мальований. Вівтар на стовпі обрусом чорним вкритий, на ньому антимінс в корпоралі належний, хрест олов’яний, другий дерев’яний, кивот без замку, гробниця (дарохранильниця) олов’яна. Мирниці і посуд зі всіма додатками олов’яні. Хрест процесійний і дві хоругви на полотні. Дзвінок при вівтарі і кадильниця. Трефологіон, Тріодь постна, Півустав і Псалтир церковні. Дзвіниця належно в’язана, під ґонтами. На ній п’ять дзвонів, перший вартістю 240 золотих, другий — 15 талярів, третій — 18 талярів, четвертий — 20 золотих, а п’ятий 40. Цвинтар огороджений. Братство без фундації, лише пунктами керується.
— Невідомий, Національний музей у Львові імени Андрія Шептицького (далі НМЛ), відділ рукописів, Ркл-11, арк. 233

• 1758 — візитацію парафії здійснив о. Антоній Онуфрієвич.[2]

	Село Гадинківці. Церква Введення в храм Пр. Богородиці дерев’яна, з тертого дерева, під ґонтами, на ґрунті віддавна посвяченому коло 1718 року коштом попереднього пароха і частково парохіян виставлена. Посвячена о. Василем Твардиєвичем, тодішнім чортківським деканом, як люди і знаки, тобто хрести на стінах стверджують. В ній вівтар і престіл пропорційний, вкритий трьома тонкими обрусами, між якими антимінс з реліквіями, і з мальованим антепедіумом. Кивот, і пушка (дарохранильниця) на зберігання Святих Дарів в ньому помальовані. Розп’яття дерев’яне. Ліхтарів великих дерев’яних чотири, з яких два мальовані на червоно, і два менші олов’яні. Підлога кам’яна. Двері зі замком внутрішнім залізним. Дзвіниця навпроти церкви з даху опала і репарації потребує, як і церква. На дзвіниці п’ять дзвонів. Цвинтар частково опарканений. Деісус (іконостас) з апостолами, пророками і чотирма намісними образами сницерської роботи гарно змальований. Заслінка одна зелена китайкова, друга в паски газова. Хоругва одна китайкова, а три на полотні мальовані. Образ процесійний. Плащаниця на полотні. На жертовнику, двома обрусами прикритім, два образи… Книги церковні: Євангелія друкована львівська, Мшал унівський, Служебник, Требників два львівські, третій унівський, Апостол, Трефолой, Октоїх, Тріоді дві львівські, Псалтир, Часловець, три служби. Метрики чотири провадяться. Парох о. Василь Сливацький, висвячений преосвященним Атанасієм Шептицьким цілої Руси митрополитом 1736 року за презентою вельможної пані Тереси з Контів Потоцької, маршалкової надвірної коронної, 18 січня 1736 року виданої
— Невідомий, НМЛ, відділ рукописів, Ркл-19, арк. 51 зв. — 52.

• 1850 — збудовано нову дерев'яну плебанію.
• 1860 — храм відновлений та наново освячений.
• 1909 — з ініціативи о. Климента Соневицького розпочалося будівництво нового храму. Жертводавці: місцевий пан Целєцький і парафіяни села.
• 21 вересня 1913 — освятив церкву владика Станіславської єпархії Григорій Хомишин. Того ж року він провів візитацію парафії.
• До 1946 — парафія і храм були греко-католицькими. У 1946—1990 — належали РПЦ. З 1990 — вони знову в лоні УГКЦ.
• 1957 — розписано храм.
• 5 липня 2000 — стихія пошкодила храм.
• 2009 — поновлено розпис художником Романом Папінком.
• 2012 — храм освятив владика Бучацької єпархії Димитрій Григорак, ЧСВВ.

При парафії діють: братство «Апостольство молитви» та Вівтарна дружина. Катехизацію проводить священик.

На території парафії є дві каплиці, пам'ятник блаженному єпископу Григорію Хомишину (2004; освятив владика Івано-Франківської єпархії Володимир Війтишин), церква-каплиця св. верх. апп. Петра і Павла на вул. Підлісній.

Парафія у власності має житловий та нежитловий будинки.

• о. Андрій Пашковський (1717—1736),
• о. Василь Сливацький (1736—?),
• о. Стефан Савічевський,
• о. Макар Савічевський (1784—1817),
• о. Михайло Струмінський,
• о. Яків Шанковський,
• о. Іван Сенатович (1838—1840),
• о. Семен Лукасевич (1840—1842),
• о. Олексій Навроцький (1842—1843),
• о. Филип Галінатий (1843—1844, 1845—1847),
• о. Дмитро Ходоровський (1844—1845),
• о. Микола Чаплінський (1847—1848),
• о. Яків Горбачевський (1848—1850),
• о. Том Боратинський (1850—1855),
• о. Іван Корній (1855—1890),
• о. Климент Соневицький (1891—1928),
• о. Тома Баратинський (~ XIX ст.),
• о. Іван Корній,
• о. Климентій Сановицький,
• о. Ізидор Скорохід,
• о. Степан Турчин,
• о. Павло Микитин,
• о. Павло Онук,
• о. Григорій Петришин (1973—1983),
• о. Василь Квік (від 1983).

• Парафія с. Гадинківці. Церква Різдва Пресвятої Богородиці // Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проекту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 160. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
• Слободян, В. До історії сіл Гадинківці та Швайківці і їх церков // Християнська сакральна традиція: Віра, духовність, мистецтво. Матеріали ІI Міжнародної наукової конференції, м. Львів, 24-25 листопада 2010 р. (Апологет). — Львів, 2010. — С. 245—265.