Церква святої Луції (Рим)
Це́рква свято́ї Луції в Септізолії (лат. Ecclesia Sanctae Lucie in Septisolio, італ. Chiesa di Santa Lucia in Septisolio) — у VII—XVI століттях католицький храм у Римі, Італія. Розташовувалася на Палатинському пагорбі, на місці колишнього септізонія (септізолія) Септимія Севера. Названа на честь святої Луції. Точна дата будівництва невідома. Титулярна церква. Згідно з «Liber Pontificalis» при церкві діяла одна із найстаріших дияконій міста[1]. Була широкою і розкішно декорованою[2]. Керувалася кардиналами-дияконами. У VI—XI століттях використовувався як церква зібрання (лат. ecclesia collecta) у п'ятницю першого тижня Великого посту; була відправною точкою папської ходи, яка просувалася до Церкви святих Івана і Павла[3]. Зруйнована після понтифікату Сікста V (1585—1590)[2], розібрана на будівельні матеріали. Ймовірно, причиною занепаду стало скасування кардинальства[1]. Інша назва — Палатинська церква святої Луції (лат. Ecclesia Sanctae Lucie Palatii)[2].
| Церква святої Луції | |
|---|---|
|
| |
| 41°53′09″ пн. ш. 12°29′22″ сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Розташування | Рим |
| Тип | Титулярна церква |
  Церква святої Луції Церква святої Луції (Італія) | |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кардинали-диякони
- 1525—1535: Афонсу, архієпископ Лісабонський.
Примітки
- Hülsen 1927:305.
- Armellini 1887:318.
- Baldovin 1987:291.
Джерела
- Armellini, Mariano. Le chiese di Roma dalle loro origini sino al secolo XVI. Rome: Tipografia Vaticana, 1887.
- Baldovin, John. The Urban Character of Christian Worship: The Origins, Development, and Meaning of Stational Liturgy // Orientalia Christiana Analecta. Rome: Pontificium Institutum Studiorum Orientalium. 1987, № 228, p. 291.
- Hülsen, Christian. S. Luciae in Septem Soliis // Le chiese di Roma nel Medio Evo. Florence: Leo S. Olschki, 1927.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква святої Луції (Рим)