Цехін

Цехін (цехин; від італ. zecca — монетний двір, або арабського siccah — карбована монета; італ. і вен. zecchino [dzekˈkiːno]) — з 13 століття назва золотих венеційських дукатів масою 3,49 г. високопробного золота, що були в обігу на українських землях у 16-18 ст[1].

Цехін (1382)

Цехіни карбувалися впродовж 1284—1797 років. Термін «цехін» поширювався також на інші монети цього типу, що випускалися в різних італійських державах.

Дуже точну вагу дукатів (не змінювався протягом всієї історії існування цехіна) та використання металу високої проби, сприяли широкому розповсюдженню монет. Крім Венеції, цехіни приблизно такої ж маси виготовляли в Римі, Мілані, Неаполі, Флоренції. Як платіжна одиниця, цехін використовувався не тільки на Апеннінах, але і в країнах мусульманського світу — у Передній Азії та Північній Африці. Для використання в міжнародній торгівлі, монети з золота більш низьких проб карбували в Австрії, Туреччині та Єгипті аж до початку XIX століття.

На реверсі цехіна був зображений уклінний дож, який приймає з рук святого Марка прапор, на аверсі монети був зображений Христос. Кругова легенда на аверсі свідчила: sit tibi Christe datus, quem tu regis iste ducatus (це герцогство, яким ти керуєш, тобі, Христе, присвячується). Від останнього слова легенди відбулося повсякденна назва монети — дукат.

У 1543 року в Венеції стали випускати срібні монети, яку також називали дукатами, маючи на увазі під цим грошово-лічильну одиницю, за золотими монетами остаточно закріпилася назва цехіни. У Венеції в ужитку були монети різного номіналу — ½, ¼, 2, 3, 10 , 12, 100 цехінів.