Цибуля афлатунська

Цибуля афлатунська[1] (Allium aflatunense) багаторічна декоративна рослина підродини цибулевих, описана біологом Б. О. Федченком у 1904 році.

Цибуля афлатунська
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид:
Цибуля афлатунська (A. aflatunense)
Біноміальна назва
Allium aflatunense
B.Fedtsch., 1904

Етимологія

Квітки

Видову назву отримав від Афлатунського перевалу Чаткальського хребта в Киргизстані.

Опис

Цибулина яйцеподібна, потужна, 2 — 6 см завширшки, з червонувато-сірими, щільними, папероподібними оболонками. Стебло потужне, 80-150 см заввишки, зі слабо випуклими жилками, при основі в землі і над нею одягнене піхвами листя. Листків — 6-8, ременеподібні, плоскі, зовнішні 2 — 10 см завширшки, сизі, по краях гладкі, значно коротші за стебло. Чохол коротко загострений, трохи коротше зонтика. Зонтик майже кулястий, багатоквітковий, густий, з майже рівними квітконіжками, які в 2-4 рази довше зірчастої оцвітини, при основі без приквіток. Частки оцвітини блідо-фіолетові, з більш темною жилкою, 7 — 8 мм завдовжки, лінійно-ланцетні, гострі, пізніше відігнуті донизу і скручені. Тичинкові нитки трохи довше оцвітини, при основі з нею зрощені, вище окремі одна від одної, зовнішні шилоподібні, внутрішні виходять з майже квадратної в 1,5 або 2 рази більшої широкої основи також шиловидні. Пиляки фіолетові. Зав'язь шорстка, на ніжці. Квітконос 80-150 см заввишки. Коробочка майже куляста, близько 5 мм завдовжки.

Екологія

У природі зростає на луках, в горіхових лісах і арчевому рідколіссі, на трав'янистих схилах в середньому і верхньому поясі гір від лісового до альпійського поясу. Цвіте в травні — червні.

Поширення

Ареал розташований в Середній Азії (Центральний і Західний Тянь-Шань). Країни поширення: Казахстан, Киргизстан, Узбекистан. Цибулю афлатунську відносять до цибуль анзурів, що зростають в гірських районах Середньої Азії і які є подібними за деякими біологічними і морфологічними ознаками. Цибуля афлатунська, як і всі анзури, належать до ефемероїдів — відростає рано навесні, швидко утворює цибулини, цвіте, формує насіння і потім йде у стан глибокою спокою.

Охоронні заходи

Занесений до червоних книг Казахстану та Узбекистану[2].

Застосування

Сорт 'Purple Sensation'

Цибулини афлатунської цибулі їстівні. Харчова цінність листя і цибулин показує, що в них досить багато сухої речовини — до 27 мг%, загального цукру — 20 %, вітаміну С близько 40 мг/100 г сирої речовини, також є каротиноїди, вітаміни D і Е, деякі біологічно активні речовини, ефірні олії. За смаком цибуля афлатунська, як і всі анзури, нагадують більше редис, ніж цибулю. З неї також отримують клей.

Використовується як декоративна рослина. Розмноження вегетативне і насіннєве. На удобрених вапнованих ґрунтах досягає 1,4 м висоти. Цвіте ефектними фіолетовими кулястими суцвіттями. Як і всі анзури має високу зимостійкість.

У країнах Західної Європи великою популярністю користуються його сорти:

  • 'Mother of Pearl' — сорт з великими квітками блідо-фіолетового забарвлення;
  • 'Purple Sensation' — сорт, що відрізняється яскравою фіолетовим забарвленням квіток.

Примітки

  1. С. В. Роговський, В. П. Масальський. Декоративне рослинництво і розсадництво: Методичні вказівки до вивченнядисципліни для студентів агробіотехнологіічного факультету (з елементами кредитно-модульної організації навчального процесу). — Біла Церква, 2014.
  2. Allium aflatunense B. Fedtsch.. Плантариум: открытый онлайн атлас-определитель растений и лишайников России и сопредельных стран. Процитовано 26.11.2019. (рос.)

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.