Цигиця Олена Леонідівна

Народилася 8 квітня 1975 р. у Кривому Розі.

Перший тренер — Валерій Осипов.

Закінчила Криворізький педагогічний університет, факультет біології.

Виступала за клуби: «Освіта» (Кривий Ріг), «Спартак» (Київ), «Мотор» (Запоріжжя), «Кометал» (Північна Македонія), «Смарт» (Кривий Ріг).

Багаторазова чемпіонка України (у складі «Спартака», «Мотора», «Смарта»), Македонії, володарка Кубка кубків («Мотор», 2001), Суперкубка Європи (2002). Фіналістка Ліги чемпіонів 2005 р. у складі «Кометала».

За збірну України виступала в 1998–2010 рр. зіграла 202 матчі. Срібна призерка чемпіонату Європи 2000 р. Найкраща ліва напівсередня чемпіонату Європи-2000 та чемпіонату світу-2003.

Олімпійську медаль вона виборола на афінській Олімпіаді в складі збірної України з гандболу.

2008 року через травми, що заважали грати на повну силу, оголосила про відхід з гандболу[1]. Згодом на короткий час повернулася, щоб допомогти криворізькому клубу «Смарт», який тренував її чоловік, але 2010 року офіційно завершила ігрову кар'єру[2].

Чоловік — Валерій Войналович, гандбольний тренер. Виховує сина і працює в Міністерстві молоді та спорту України[3][4].

Заслужений майстер спорту України. Нагороджена орденом «Княгині Ольги» 3-го ступеня.

• «Україна молода». Номер 222 за 26.11.2010 (укр.)
• Олімпійське досьє (англ.)
• Про відзначення державними нагородами України спортсменів національної збірної команди України на XXVIII літніх Олімпійських іграх

1. Четыре года спустя: из Афин-2004 в Пекин-2008 (рос.)
2. Олена Цигиця: Новому поколінню збірниць бракує патріотизму
3. Подопытная команда
4. Украинские героини Олимпиады-2004 десять лет спустя: звезды гандбола теперь просто мамы