Чан Сантохі
Чан Сантохі (нід. Chandrikapersad "Chan" Santokhi, нар. 3 лютого 1959, Лелідорп, Нідерландська Гвіана) — суринамський політичний діяч. Президент Суринаму з 16 липня 2020 року. Був єдиним кандидатом на посаду президента Суринаму. 13 липня Сантохі був обраний президентом шляхом аккламації на безальтернативних виборах. Його інавгурація відбулася 16 липня.[3]
Чан Сантохі | |
---|---|
нід. Chan Santokhi | |
Народився |
3 лютого 1959[1] (63 роки) Лелідорп, Surinamed |
Країна | Суринам |
Діяльність | політик |
Посада | Президент Суринаму[2] |
Партія | Прогресивна реформістська партія (Суринам) |
Біографія
Чан Сантохі народився 3 лютого 1959 року в Лелідорпі, в окрузі Суринаму (нині відомому як округ Ваніка). Ріс у сільській місцевості, був молодшим в сім'ї з дев'яти дітей. Його батько працював в порту Парамарибо, а мати — продавчинею в Лелідорпі.[4]
Політична кар'єра
Після закінчення середньої школи Сантохі отримав стипендію для навчання в Нідерландах. З 1978 по 1982 роки він навчався у Поліцейській академії Нідерландів в Апелдорні.[5] Після закінчення навчання повернувся до Суринаму у вересні 1982 року, і влаштувався працювати в поліцію. З 23-річного віку Сантохі працював інспектором поліції в Гейерсвлайті і Ваніці, поки в 1989 році не був призначений головою Національного департаменту кримінальних розслідувань. В 1991 році він був призначений головним комісаром поліції.[6]
Міністр юстиції
У вересні 2005 року Сантохі був приведений до присяги як міністр юстиції і поліції від Прогресивної реформістської партії. Час його перебування на цій посаді ознаменувався жорстким придушенням злочинності, зокрема наркотрафіку, і суворим дотриманням законності і порядку. За це від Дезі Баутерсе він отримав прізвисько «Шериф».[7]
Вибори 2010 року
На парламентських виборах 2010 року Сантохі, незважаючи на те, що він був одним з останніх у списку виборців Прогресивної партії реформ, здобув друге місце за кількістю голосів в країні (найбільше голосів було у Дезі Баутерсе).[8] У липні того ж року його призначено кандидатом в президенти від правлячої політичної коаліції «Новий фронт» (Прогресивна реформаторська партія входить до складу «нового фронту»). Суперником Сантохі на президентських виборах була Дезі Баутерсе. Оскільки Баутерсе співпрацював з Ронні Брюнсвійком і Полом Сомохарджо, його політична партія отримала 36 місць, в той час як «Новий фронт» тільки 14.[9] В результаті Баутерсе був обраний восьмим президентом Суринаму.
СІКАД
Сантохі, який протягом п'ятнадцяти років був офіційним представником Міжамериканської комісії з контролю зловживання наркотиками (СІКАД), був обраний 6 грудня 2010 року, президентом цієї організації на один рік. СІКАД це автономний орган Організації Американських Держав, який координує наркополітику Західної півкулі. В 2009 році Сантохі протягом одного року був віце-президентом цієї організації.[10][11]
Голова Партії прогресивних реформ
3 липня 2011 року Сантохі був обраний головою Прогресивної партії реформ. Ця партія після призначення Сантохі головою перетворилася на багатоетнічну, яка, згідно з сучасними статистичними даними, є другою за величиною політичною партією в Суринамі[12]. Маючи вісім місць у парламенті, ППР була найбільшою опозиційною партією до 2020 року.[13]
Вибори 2020 року
26 травня 2020 року попередні результати загальних виборів у Суринамі 2020 року показали, що ППР є найбільшою партією і що Чан Сантохі є найімовірнішим кандидатом на посаду президента Суринаму.[14] 30 травня Чан Сантохі оголосив про висунення своєї кандидатури на посаду президента Суринаму.[15] 29 червня ППР висунула Чана Сантохі своїм кандидатом на посаду президента.[16] 7 липня коаліція висунула кандидатуру Чана Сантохі на посаду президента Суринаму, а Ронні Брюнсвійка — на посаду віце-президента.[17] Інших кандидатів на виборах не було. 13 липня Сантохі був обраний президентом шляхом аккламації на безальтернативних виборах.[18][19][20] Церемонія інавгурації відбулась 16 липня на площі Онафханкелійхейдсплейн у Парамарибо без публічної церемонії через пандемію КОВІД-19.[21][3]
Примітки
- https://pantheon.world/profile/person/Chan_Santokhi
- http://dwtonline.com/laatste-nieuws/2020/07/13/live-blog-verkiezing-president-en-vicepresident-suriname/
- Live blog: Inauguratie president en vicepresident. De Ware Tijd (нід.). Процитовано 16 липня 2020.
- http://parbode.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1689&Itemid=75 Архівовано 4 січня 2013 у Archive.is Crimefighter met lef, Parbode 1/12/2006
- http://premtime.ntr.nl/2011/09/26/chandrikapersad-santokhi-den-haag/ Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine. Chan Santokhi bij Premtime, 26/09/2011
- De meest bedreigde man van Suriname. de Volkskrant (нід.).
- Moet Bouterse bang zijn voor Chan de Sheriff?. De Volkskrant (нід.). Процитовано 26 травня 2020.
- Aangeboden Chan Santokhi: leiderschap in een nieuwe politieke werkelijkheid. Nieuws Suriname (нід.). Процитовано 25 травня 2020.
- Bouterse en Brunswijk willen Suriname regeren. Waterkant (нід.). 7 липня 2010. Процитовано 27 травня 2020.
- Breaking news: Santokhi gekozen tot CICAD-voorzitter. Starnieuws. 6 грудня 2011.
- Santokhi voorzitter inter-amerikaanse drugsbestrijding. rnw.nl.
- http://www.dewest-online.com/?p=15457 VHP groeit sinds aantreden Santokhi, De West 13/01/2012
- VHP: alle corruptiezaken in Suriname vervolgen. Waterkant.net (нід.). Процитовано 26 травня 2020.
- VHP grote winnaar verkiezingen 25 mei 2020. GFC Nieuws (нід.). Процитовано 26 травня 2020.
- Breaking: Santokhi president en Brunswijk DNA-voorzitter. Star Nieuws (нід.). Процитовано 30 травня 2020.
- Chan Santokhi voorgedragen als presidentskandidaat. Suriname Herald (нід.). Процитовано 29 червня 2020.
- Santokhi en Brunswijk kandidaat president en vicepresident. De Ware Tijd (нід.). Процитовано 7 липня 2020.
- Live blog: Verkiezing president en vicepresident Suriname. De Ware Tijd (нід.). Процитовано 13 липня 2020.
- Kandidaatstelling Santokhi en Brunswijk een feit. Star Nieuws (нід.). Процитовано 8 липня 2020.
- Breaking: NDP dient geen lijst in. Dagblad Suriname (нід.). Процитовано 8 липня 2020.
- Inauguratie nieuwe president van Suriname op Onafhankelijkheidsplein. Waterkant (нід.). Процитовано 13 липня 2020.