Чарлі Кауфман

Між 1983 та 1984 Кауфман та Пол Проч писали гумористичні статті та пародії для журналу «National Lampoon». Його роботи включали пародії на Курта Воннеґута та Людей Ікс. Разом з Прочем вони надсилали сценарії кіновиробникам, але єдиною відповіддю був лист підтримки від сценариста Алана Аркіна щодо сценарію до «Purely Coincidental». В надії знайти успіх Чарлі надсилав альтернативні сценарії до телесеріалів, серед яких були «Одружені... та з дітьми» та «Сімпсони».

Наприкінці 1980-х Чарлі жив в Міннеаполісі, відповідаючи на дзвінки про зникли примірники газети «Star Tribune».

1991 року на альтернативний сценарій Кауфмана звернули увагу, та він отримав послуги агента. Агент порадив йому переїхати до Лос Анджелеса. Тут Чарлі написав сценарій до двох епізодів другого сезону серіалу «Get a Life», але цей проєкт був закритий 1992 року. Писав сценарії до кількох серіалів компанії «Fox», «The Edge» (1992—1993), «The Trouble with Larry», «Ned and Stacey», в останньому також працював як продюсер. Пізніше був сценаристом сіткому «The Dana Carvey Show» (1996).

Першої повнометражною картиною, знятою за сценарієм Кауфмана, став «Бути Джоном Малковичем» (1999). Сценарій до нього був написаний ще 1994 року. Спочатку ніхто не брався за постановку, поки його не побачив Френсіс Форд Коппола, який передав сценарій своєму зятю Спайку Джонсу. Фільм отримав успіх, декілька нагород, в тому числі сценарій Кауфмана був нагороджений 26-ою премією «Сатурн» та 15-ою кінопремією «Незалежний дух».

2001 року вийшов фільм «Human Nature» (режисер Мішель Гондрі)

Кауфман і Спайк Джонз воз'єдналися у фільмі «Адаптація», який приніс йому ще одну номінацію на премію «Оскар» і другу BAFTA. В «Адаптації» була вигадана версія про брата Кауфмана Дональда, який зазначений сценаристом разом із Чарлі. Ідея прийшла до Кауфмана під час спроби адаптувати книгу Сьюзен Орлін «Злодій орхідей» до фільму. Страждаючи від творчої кризи, Кауфман перетворив сценарій на перебільшений опис своєї боротьби з адаптацією сценарію.

Наступним фільмом Кауфмана був «Сповідь небезпечної людини» (2002), біографічний фільм за мотивами «несанкціонованої автобіографії» Чака Барріса, творця популярних телешоу «The Dating Game» та «The Gong Show». Фільм фокусується на твердженні Барріса, що він був тайним кілером ЦРУ. Це був режисерський дебют Джорджа Клуні. Кауфман критикував Клуні за те, що він радикально змінив сценарій, не порадившись з ним. В інтерв'ю Вільяму Арнольду Чарлі сказав: «Звичайна справа для письменника — це видати сценарій, а потім зникнути. Це не для мене. Я хочу брати участь від початку до кінця. І ці режисери (Гондрі та Джонз) знають та поважають це»[2].

Другою роботою Кауфмана разом з Мішелем Гондрі став «Вічне сяйво чистого розуму» (2004). Фільм отримав широке визнання та на 6 липня 2020 року займав 95-у позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

2005 року Кауфман під псевдонімом Френсіс Фреголі поставив аудіоп'єсу «Аномаліза» для театру Нового Звучання в Нью-Йорку. Головним героєм п'єси є чоловік, для якого голос всіх оточуючих людей однаковий, поки він не зустрічає жінку, яку він чує з її власним голосом та яка становиться для нього особливою [3].

Першим режисерським кінодебютом Кауфмана став «Нью-Йорк, Нью-Йорк» (2008).

Пізніше планувався фільм з назвою «Frank or Francis». Це мала бути музикальна комедія про культуру ненависті в інтернеті. У фільмі мали зніматися Ніколас Кейдж, Джек Блек, Стів Карел, Кевін Клайн. Але 2012 року Кауфман сказав, що для фільму немає фінансування, тому цей проєкт відкладається на невизначений час[4].

2015 року вийшла анімаційна екранізація п'єси Кауфмана «Аномаліза». Частину бюджету картини зібрали з допомогою краудфандингу. Другим режисером фільму став Дюк Джонсон. «Аномаліза» була визначена багатьма номінаціями кінопремій, але збори в прокаті були погані[5].

У січні 2018 стало відомо, що Кауфман працює над адаптацією роману Ієна Рейда «Я думаю закінчити це все». Прем'єра фільму відбулася 2020 року.

2020 року був опублікований роман Чарлі «Antkind».

Одружений з Деніз Монаган, у подружжя є дочка Анна. З 1998 року жив у Пасадені, але 2020 перебрався до Манхетена.